Пушкінський дім (Будинок культури)
Сучасний будинок культури, що ми бачимо, коли йдемо по вулиці Шевченка збудували в кін. ХІХ ст. Свою першу назву Пушкінський народний дім він отримав завдяки 100-річчю з дня народження відомого російського поета О.С.Пушкіна.
У цій будівлі, окрім різноманітних громадських урочистостей також проводились вистави і вечори. Він був своєрідним театральним осередком у нашому місті.
У 1899-1900 рр. з нагоди 100-річчя з дня народження Олександра Пушкіна на Новому плані збудували Пушкінський народний дім.
Уперше він гостинно відчинив двері 3 січня 1901 р. - на ялинку зібралося 300 хлопчиків і дівчаток. У цьому домі ставили й спектаклі. А після того, як згорів театр у Старому місті, Пушкінський дім став головним притулком любителів Мельпомени. Його стали називати Шевченківським театром.
Спорудження Народного дому було почато навесні 1899 року, коли вся країна готувалася широко відзначити 100-річчя з дня народження геніального російського поета О.С. Пушкіна. Отож, не дивно, що вирішили цьому закладу присвоїти ім’я великого поета. Будівництво було задумане ще в 1897 році, за два роки до ювілею, але до 1899 року між подільським губернатором, представниками “Попечительства” і Кам’янецькою міською думою велося листування про виділення земельної ділянки і коштів на будівництво народної аудиторії.
Після тривалих суперечок 15 грудня 1898 року на зборах Кам’янець-Подільської міської думи нарешті прийняли – рішення відвести Подільському “Попечительству о народной трезвости” для будівництва народної аудиторії 300 кв. сажнів землі на розі вулиць Богодельничеської і Бульварної (тепер вулиці Пушкінська та Шевченка). Будівництво велось підрядним способом з місцевих будівельних матеріалів, просувалось доволі швидко, але до ювілею Пушкіна (26 травня 1899 року) Народний дім завершити не встигли. Його урочисте відкриття відбулося – 3 січня 1901 року. Символічно, що новий заклад культури вперше відчинив свої двері для дітей – на святкування новорічної ялинки зібралося триста хлопчиків і дівчаток, що весело кружляли в танку у величезному залі.
Архітектурне вирішення Дому стало доволі оригінальним – будівля була розташована під кутом до вулиці, через що вона сприймається не фронтально, а об’ємно, а перед нею утворюється невеличка площа. Головний вхід спочатку розміщувався з північно-східного боку. В 1910-11 роках з південно-східного боку було добудовано великий зал з дзеркальною стелею, відкрито новий вхід зі східної сторони. Будинок мав парове опалення та електричне освітлення, що для того часу було рідкістю.
Протягом багатьох років в Пушкінському домі читалися лекції, організовувались бесіди, театральні виступи, працювала бібліотека. Із встановленням радянської влади назва Пушкінський Народний дім стала забуватись. Особливо після того, як у 1921 році у його приміщенні почав діяти український драматичний театр імені Шевченка, а вулицю Бульварну перейменовано на вулицю Шевченка. Народний Дім стали називати, найчастіше, театром. У повоєнні роки тут розмістився міський Будинок культури, який активно діє й до нашого часу.
