Ікона що не згоріла

Поки турки 27років були у Кам'янці, домініканський костьол був мечеттю. Перед тим, як розпочати мусульманські служби, за наказом Галіль-паші (намісника турецького султана на Поділлі) всі святині християнські (ікони,хрести та ін.) мали бути знищені. Все з храму винесли і спалили, а тільки одну ікону — ікону Матері Божої з Іісусом Христом на руках — не взяв вогонь, як турки не старались.

І тоді Галіль-пашою оволоділа така лють, що вхопив він свій ятаган (криву шаблю) і несамовито почав рубати цю ікону. Знищити повністю не зміг, але таки перерубав ікону навпіл, від'єднавши намальовану Діву Марію від сина її.

Та недовго раділи басурмани. Нечестивця тяжко покарав Господь: через 7 днів після наруги над святим образом у Галіль-паші загинула його дочка. Сталося це так: на місці, де була порубана ікона, провалилась земля - і дівчина, що йшла у колишній костьол, який став мечеттю, впала у цю велику яму. Хоч кинулись слуги їй на допомогу і витягли із ями дочку Галіль-паші, але спасти від смерті не змогли, тому що, коли падала, дівчинка вдарилась у стіну храму. Поховали її у дворі храму.

На честь коханої дочки, на пам'ять про неї наказав найкращим майстрам Голіль-паша зробити над Тімогилою пам'ятник «Фонтан сліз». Кожної хвилини капала одна сльоза — ці сльози фонтану ніби оплакували смерть дочки за злочин батька.

А порубану ікону, смертельно ризикуючи життям, один із християн спас, заховав. Згодом, після відступу турків із Кам'янця,ця ікона, майстерно відновлена, була повернута на своє місце на один із вівтарів цього християнського знову храму.

Чудотворна вірменська ікона Божої Матері

З різних джерелах подаються різні відомості про цю християнську святиню, розповідь про неї звучить, як легенда. Легенда, яка стосується історії вірменської старовинної ікони Божої Матері, відома у Кам'янці всім. В ній відображається трагічна доля вірмен міста під час турецької навали.

Була ця ікона Божої Матері дуже давня, і дехто відносить Ті до 10 століття. А в Кам'янець привезена була в 1380 році з Севастополя вірменами. Ікона знаходилась в Миколаївському храмі до турецької навали 1672 року.

Легенда свідчить, що під час турецького набігу ікона потрапила до рук невірних і була перевезена у Македонію, де в одному турецькому сімействі служила дошкою, на якій місили тісто. Кам'янецькі вірмени-купці, які заїхали в Македонію по своїх торговельних справах, викупили ікону і повернули її кам'нецьким черницям-деводкам у Львів. Після того, як турки покинули місто у 1699р., почалася підготовка до повернення чудотворної ікони у Кам'янець. У новому Миколаївському храмі ікона з 1767 року, до того знаходилась після повернення у Благовіщенському храмі. Коли Миколаївський храм був зруйнований атеїстами, то доля ікони лишилась невідомою.

1985 року під час реставрації дзвіниці Миколаївського храму, під кам'яними плитами підлоги, був знайдений скарб. Було знайдено біля 900 предметів: виробів з золота, срібла та коштовного каміння. Там же були знайдені вотиви — свідчення зцілення по молитві до Божої Матері.

Про чудотворність вірменської ікони Божої Матері свідчать, окрім згадок очевидців тих часів, ці вотиви, знайдені у скарбі. Вотиви — це предмети, які зображають частини людського тіла (ноги, руки, серця) виготовлені з дорогоцінних металів, які зараз знаходяться у експозиціях та фондах Кам'янець-Подільського історичного музея-заповідника.

Приходячи в храм і просячи про зцілення, люди залишали біля ікони вотиви, вірячи, що Божа Матір зцілить саме їх хвороби. Вотиви виготовляли з різних металів: заможні люди із золота, менш заможні із срібла та міді. Так люди століттями біля чудотворної вірменської ікони Божої Матері по її молитвам зцілювали тіло і душу.

А багато людей і зараз моляться і сподіваються на чудо зцілення!

Кажуть, що вірменська ікона Божої Матері зараз таємно зберігається у одного з колекціонерів у Києві. Коли в Кам'янці відбудують 5 храмів, зруйнованих в 30-х роках 20 століття, то Матір Божа явиться колекціонеру і скаже йому: «Поверни мій чудотворний образ у місто Кам'янець!»

Отаке сучасне продовження легенди-бувальщини про цю святиню міста над Смотрием.