Про замуровану дівчину

Поряд з легендами про відважних козаків, живуть в народі легенди про жінок України, сила духу яких, хоробрість яких і відданість народу була також казково прекрасна. Не всихає джерело народної творчості. Цікавий варіант відомої в Кам'янці легенди якось пощастило почути.

Колись давно каменярі не могли надійно міські оборонні споруди побудувати. Пішли вони до провидця, а він їм і каже, що якщо першу, яку зустрінете на світанку, цнотливу, незайману дівчину замуруєте в стіну башти, то вороги оборону міста не прорвуть.

З першим променем сонця вийшли будівничі шукати юну, щоб замурувати її. Зустрів будівничих туманний ранок, сумно їм було дівчину шукати, щоб їй смерть завдавати. От схопили першу дівчину, яку побачили і тягнуть за собою до мурів, але глянь: це ж бідна сирота, що важкою працею щоденно собі на хліб заробляла. Працьовита була, раніше всіх встала, білизну на березі Смотрича прала. Пожаліли каменярі дівчину і хотіли відпустити, але, вислухавши їх біду, вона сама згодилась і сказала: „Беріть моє життя, щоб ніколи нелюди до міста рідного не заходили, не вбивали, не грабували, дітей не сиротили.» Ось і замурували її будівничі, щоб незламні були оборонні мури Кам'янця. Поки її замуровували, вона пісні співала, подвигом своїм тішилась, на який пішла заради спокою і миру на Подільській землі..

Тому, колись і зараз, кажуть, на великі християнські свята Господь її відпускає на один день з того світу. І ходить тоді та дівчина, заглядає, чи не дарма віддала своє молоде життя, чи бува клятий ворог в Кам'янець підступно не пройшов через міські мури, захищені її чистим дівочим тілом.

Отакі були подолянки, серцем як козаки. Легенда про цю патріотку ходить по Кам'янцю сучасному, вражає багатьох туристів, що приїжджають до нас звідусіль.