Легенда про замкову Покровську церкву

На основі історичних переказів за минулі сторіччя повстають перед нами легенди про Кам'янець та його споруди. У записах київського Митрополита Петра Могили розповідається про замкову церкву нашого міста.

Церква Покрови Божої Матери була побудована ще за часів литовських князів Коріатовичів, які звільнили наш край від влади татарських ханів, отримавши перемогу на річці Синюшці у 1362 році. На Поділлі князі прийняли християнство. Є припущення, що Олександр та Юрій Коріатовичі були поховані у цій замковій церкві.

Була ця церква дерев'яна і нагадувала побудовану значно пізніше Хрестовоздвиженську церкву на Карвасарах.

Саме під покровом Божої Матері, вірили воїни на цій стародавній давньоруській землі, вони завжди у безпеці від ворогів. Пройшли десятиліття, з 30-х років 15 століття Поділля опинилось під владою Польщі. Не довіряли польські старости міста русинам (православним), і у гарнізоні фортеці, крім католиків, все більше і більше було лютеран (протестантів) — німців, шведів, голландців. Крім костьолу Св. Станіслава у фортеці будується лютеранська кірха. Під впливом лютеранства староста Брезький не тільки забороняв священикам проводити в православній церкві службу, але для поругания православної віри звелів у церкві помістити коней. Коли на другий день він наказав вивести коней на пасовисько, то виявилось, що коні осліпли. Побачивши це, староста сильно розлютився і, накликаючи на себе гнів Божий, задумав зруйнувати церкву. Але Бог, не терплячи образи храму, присвяченого Божій Матері, і самому старості затемнив зір сліпотою.

Тоді, опам'ятавшись і відчувши на собі кару Божу, віддав староста наказ очистити церкву. Покликавши православних ієреїв, попросив він їх і надалі служити в церкві, славити Бога. І коли сталася служба, староста зараз же прозрів.

І встановлений був у місті такий порядок: у кожну неділю, у кожне свято один із православних священиків міста (з інших церков) по черзі мав служити у замковій церкві, а коли не приходив на Божу службу, то мав заплатити по дві яловиці з міської череди, які староста мав право забрати заради попової вини.

І йшла довга спасаюча і захисна служба у церкві Покрови Божої Матері, аж поки інший староста не задумав церкву цю зруйнувати (ніби хотіли замість неї нову кам'яну закласти).

У травні 1672 року замкову церкву зруйнували — а вже у серпні того ж року турецькі завойовники захопили фортецю християнську. Так на 27 років бусурмани стали у Кам'янці господарями.