Про міську кирницю

Кожний, хто буває у Старому місті, звертає увагу на гарну пам'ятку архітектури навпроти Ратуші. Легенда розповідає про історію спорудження цієї міської криниці.

Десь у 16 столітті, коли у Кам'янці існувало три національних общини — руська, вірменська, польська, всі у місті дивувались багаторічному коханню без взаємності багатого вірменського купця Нарзеса до жінки коваля. Красуня ніби не помічала високого, завжди у розкішних шатах, поважного, видного з себе вірменина. А як наполегливо він домагався з нею побачення, передавав подарунки, шукав зустрічі; але так і не спромігся добитися взаємності. Жінка ця зберегла вірність своєму чоловікові.

Прийшло багато часу. Не маючи дітей, вмираючи, Нарзес усі свої величезні статки заповів Кам'янцю на побудову водогону, який мав нести на скелястий острів прісну воду з Гунських криниць. Проект побудови водогону був справою непростою. Поки судили, рядили, як водогін проводити, гроші і розійшлись.

Чекали, чекали водогону кам'янчани та й написали польському королю Владиславу скаргу, у якій просили розібратися: де Нарзесові гроші, де водогін? Та, поки комісія приїхала із Варшави, керівництво міста встигла організувати на залишки коштів Нарзеса будівництво колодязя у центрі міста, навпроти Ратуші. Накрили колодязь баштою (не тою, що ми можемо зараз бачити — ця вже з'явилася у 18 столітті за проектом Яна де Вітте).

Комісія королівська приїхала, бачить: колодязь побудований. Отже, гроші Нарзесові пішли все ж таки на вирішення питання водопостачання міста. Задоволена гучним банкетом у свою честь, комісія поїхала назад у Варшаву, так і не скуштувавши води з колодязя і навіть не подивившись у його глибину.

А вода виявилась солена, непридатна для вживання. Та й прибувала вода у колодязь дуже повільно — так, що і для господарчих робіт вода з цього колодязя не могла широко використовуватись у місті.

Так і стоїть донині колодязь цей, як пам'ятник корупції, яка була в усі часи. І ще як пам'ять про патріота Кам'янця, вірменина Нарзеса і про його любов. Адже саме на площі Польський ринок Нарзес вперше побачив її, жінку коваля, своє безсмертне кохання.