Рицарі
Головна / Усі церкви Кам'янця

Іоанно-Предтеченська церква

Іоанно-Предтеченська церкваПредтеченську церкву вперше згадує в своїх записах московський купець Трифон Коробейников під 1593 роком: «В Литовской земле, в Каменце-Подольсном к церкви Рождества Ивана Предтечи протопопу Василию дано государевы заздравные ми­лостыни 2 золотых, да у той же церкви нищим золотой да церковным диячкам 5 алтын 5 денег».

Іоанно-Предтеченська церква містилася в південно-східній частині міста в тій частині півострова, де колись мешкало руське населення. В XVII ст. біля Предтеченської церкви був руський магістрат.

Коли точно збудово церкву-невідомо. Візити цієї церкви 1739 і 1758 років свідчать, що час будівництва церкви невідомий, причому візита 1758 року відзначає, що «церковь сооружена панами Ластовецкими». Документально підтверджено, що 1605 року фундатором Предтеченської церкви був Василь Ластовецький, ротмістр кам'янецької королівської піхоти. Є також свідчення, що 1606 року при церкві Предтечі було братство, у відання якого відійшла садиба, записана Василем Ластовецьким для церкви.

Ластовецькі (або Ластовські) належали до давнього дворянського роду Поділля середнього достатку і вели свій родовід з помістя-Ластовець. На Ластовських натрапляємо в актах XV ст. (1437 рік-пан Ластовський-староста Кам'янецький).

Про діяльність православного братства при Предтеченській церкві свідчень немає, але зважаючи, що про церковне життя пра­вославних Кам'янця в XVI-XVII ст. загалом мало відомо, то навіть згадка про існування при Предтеченській церкві братства надзвичайно цінна.

До часу оволодіння міста турками 1672 року ми не маємо більше свідчень про Предтеченську церкву.

За планом К.Томашевича, Предтеченську церкву було перетворено турками на мечеть великого візира.

Сейм 1699 року, який вирішував долю повернутого Польщі Поділля, ухвалив закон, згідно із яким православним (як, до речі, і євреям) заборонялося оселятися в Кам'янці. Для виконання цього закону було призначено комісію, до обов'язків якої входило передавати православні церкви уніатам. Виконуючи цю постанову, комісія опечатала всі православні церкви, крім Предтеченської, яку передала уніатам. Отак Іоанно-Предтеченська церква стала уніатською і була такою до 1795 року.

Візита 1758 року свідчить, що Предтеченську церква всередині набула вигляду католицького храму: хоч вівтарна частина вирізнялась іконостасом, але престол у вівтарі був католицьким. У середній частині храму було ще три таких же, але менших розмірам, престоли. При вході до церкви в посудині була вода.

Іконостас був багатоярусним з різьбленими «апостолами, пророками, святими і намісними іконами». На намісній іконі Пре­святої Богородиці і на іконі св. Іоанна Хрестителя-срібні корни. З лівого боку був ізьблений вівтар Непорочного зачаття ресвятої Діви, з позолотою, прикрашений рельєфними фігурами. З протилежного бо­ку-вівтар Благовіщення Пресвятої Богородиці з різьбленими прикрасами.

При Предтеченській церкві візита 1758 року називає три братства: два чоловічих (старше і молодше) та одне жіноче. Ці брат­ства, можливо, було утворено на місці пра­вославних братств XVII ст., але вже в дусі унії.

Вигляд з Вірменської площі1781 року Предтеченська церква стала кафедральною. До цього кафедральною була Троїцька, зайнята 1722 року 6а-зиліанами. Базиліани прагнули зосередити в своїх руках усю церковну владу, що загост­рило відносини між кафедрою та міським магістратом. Єпископ Петро Белявський розв'язав конфлікт перенесенням кафедри до Предтеченської церкви.

4 травня 1793 року уніатське духовенство кам'янецької кафедральної Іоанно-Предтеченської церкви склало присягу на вірність російській імператриці. Наприкінці 1/95 року розпочалося масове возз'єднання подільських уніатів з православ'ям. Цього ж року було відновлено православне єпископство. 1799 року Предтеченська церква стала православним кафедральним собором і за­лишалася ним до 1878 року.

Після повернення Предтеченської церкви в лоно православ'я, вона зазнала значних змін. Було влаштовано новий іконостас в чотири яруси, причому на деяких іконах в іконостасі впізнавались портрети осіб катерининської епохи. 1826 року було значно перероблено верхню частину дзвіниці: знято дах, стіни верхньої частини дзвіниці укріплено залізними зв'язками і добудовано, прикрашено пілястрами і карнизами, з трьох боків улаштовано великі вікна з балконами, зверху влаштовано восьмигранну баню з ліхтарем, увінчану маковицею і хрестом. У 1846-1848 роках було проведено нову капітальну реконструкцію будівлі церкви. Однак усі ці доповнення і перебудови не змінили суттєво будівлі; план і стіни зберегли перину форму.

З відкриттям 1878 року нового Казанського собору з колишнього Предтеченського було перенесено до нового краще церковне начиння, бібліотеку, архів та ін. А колишній собор став парафіяльною церквою. Серед ікон Предтеченської церкви найпомітніші дві: храмова ікона Святого Іоанна Хрестителя та ікона Святителя Миколая. Ікона св.Іоанна Предтечі розташовувалася в іконостасі з правого боку. Риза Хрестителя-срібна, живопис підновлено, але він зберіг сліди старого письма. Ікона мала надзвичайну повагу серед населення Поділля.

Ікону св.Миколая було писано на полотні значних розмірів, до полотна кріпилися срібний омофор і митра Святителя. Ікона містилася в середній частині церкви, зліва.

В плані Предтеченська церква триконхова. Вівтарна частина має апсиду, по боках, з півдня і півночі-конхи, західна частина-квадратна. Довжина церкви всередині (без притвору) 21,8 м, ширина (без конх)-7 м.

Зовні церква має два конфорси з півдня і півночі. В одному конфорсі зроблено східці на дзвіницю, яка мала вигляд чотири­кутної вежі з бійницями. В 1890-1895 роках збільшено вікна в апсиді та донизу у двох бокових конхах.

Такою, власне, і була церква до 1932 ро­ку, коли місцеві власті, посилаючись на аварійний стан споруди та небезпечний нахил дзвіниці, постановили розібрати її.

Після майже 50-річного забуття, 1980 року, на місці Іоанно-Предтеченської церкви розпочалися дослідження. Археологами виявлено церковні фундаменти, які після проведених реставраційних робіт стали експозиційним об'єктам заповідника.

Андрій Задорожнюк.