Церква св. Трійці

Перша згадка про церкву сягає 1582 року, коли Габка Табкова, вдова кам'янецького міщанина Грицька Табковича, подарувала церкві свою садибу, яка була розташована поблизу на Троіїцькій вулиці. 1593 року Кам'янець відвідав московський купець Коробейников і дав «государевой заздравной милостыни к соборной церкви живоначальные Троицы попу Климентию 2 золотых да диакону Михайлу золотой».

У ХУІ-ХУІІ ст. Троїцька церква була кафедральною. При ній жили намісники львівського православного єпископа.

Церква св.Трійці входить до комплексу св.Троїцького монастиря (пам’ятка архітектури ХУ-ХІХ ст.). Вона знаходилася в північній частині Старого міста, на високому земляному пагорбі. Пагорб обнесений кам’яним підмурком.

Церква св.Трійці належала до найбільш давніх православних храмів міста, Перша писемна згадка про церкву відноситься до 1582 р. коли Гапка Табкова, вдова хам’янецького міщанина Грицька Табковича записала кафедральній церкві св.Трійці садибу, що знаходиться поблизу цієї церкви".

Про відвідини церкви св .Трійці згадує в 1593 р. мандрівник Трифон Коробейников. Турки, які захопили місто в 1672 р. перетворили цей храм в мечеть Мустафи-Паші. На плані К.Томашевича 1672р. Троїцька церква позначене літерою X з поясненням «церква руська» пресвятої ТроїцІ, зараз мечеть Мустафи-Паші, секретаря султана".

Після виходу з міста турецьких військ більшість житлової забудови та храмів були в руїнах. Троїцька церква також була зруйнована. Лише в 1722 р. Троїцька церква постала з руїн зусиллями уніатських монахів - Василіан. Василіани заснували при церкві монастир та школу.

В 1795 р. Поділля з Кам’янцем, після другого наділу Польщі було приєднано до Російської Імперії. Всі уніатські храми були приєднані до православної церкви. В 1795 р. Троїцька церква стала православною монастирською.

Залишилося кілька описів Троїцької церкви дослідниками XIX ст. Зовні вона була подібна на Петропавлівську і Іоанно-Предтечинську. В плані церква хрестоподібна, Із заокругленими частинами хреста, крім західного. У східній абсиді міствбся вівтар. В північній I південній частинах церкви розміщені кліроси. Із західної сторони по всій ширині до церкви прибудована дзвіниця з куполом» увінчана високим шпилем з хрестом.

В такому вигляді Троїцька церква проіснувала до 1930-х років, коли була розібрана. В 1991-І998 p.p. на території Троїцької церкви проведені археологічні дослідження. Виявлені фундаменти церкви законсервовані на рівні цоколя.

Є.Сіцінський «Муровані церкви на Поділлю»

Таким чином плани всіх трьох церков однакові: се продовгастий чотирикутник, заокруглений на сході, з двома меншими заокругленнями по боках, через се план у тій своїй частині має вигляд хреста з заокругленими кінцями, або як кажуть деякі, виглядає як листок конюшини. Називають такі церкви, що мають три перехрестні закривлення, триконховими (конха — черепашка).

Про сі камянецькі церкви часом можна чути таку думку, що вони своїми масивними вежами, внутрішним виглядом нав і склепіннєм подібні до римо-католицьких костелів і що архітектура тих церков має, так сказати, орієнтацію західну. Але в дійсности се не так, що буде видно з дальшого.

Троїцьку монастирську церкву уважають за найстаршу між іншими стародавними церквами Кам’янця. Монастир утворився при тій церкві тільки десь коло 1723 р., а давніше ся церква була мійською парафіяльною. В XVI—XVII ст. сю церкву називали соборною, або навіть катедральною, хоч у Кам'янці тоді не було єпископської катедри ; при тій церкві були намістники чи офіціяли львівського православного єпископа, якому були підвладні парафії та церкви західнього Поділля. Деякі місцеві історики гадали, що камянецька Троїцька церква побудована ще при подільських князях Коріятовичах у XIV століттю)- Але се тільки догадки; ґрунтовних підстав для сього нема. Певніж відомости про сю церкву починаються від другої половини XVI ст. Першу відомість дає документ 1582 р.: в сім році камянецька міщанка Гапка Табкова, вдова Грицька Табковича, записала камянецькій Троїцькій церкві садибу, що була коло тої церкви при Троїцькій улиці, з тим, щоби на тій садибі був збудований дім, де би жили або перебували камянецькі руські владики" ; при тім записі був присутний священник Троїцької церкви, Васько (Василь), камянецький руський офіціял, попросту називаний „намісником". (Wasko officialis ruthenicus Camenecensis, vulgo namiestnik dictus)г). З сього документу між иншим видно, що у камянецьких православних мешканців було бажаннє мати свого архієрея в Камянці, але сього вони дочекалися тільки в кінці XVIII ст. Дальше, — про камянецьку Троїцьку церкву є звістка в кінці XVI ст. у записках московського паломника-купця Коробейникова. В 1593_р. сей паломник переїздив через Камянець із Палестини і давав камянецьким церквам і духовенству „государевой заздравной милостыни" від царя Федора Івановича з приводу народження царівни Феодосії, — і дав він „къ соборной церкви живоначальные Троицы попу Климентью 2 золотыхъ да діакону Михайлу золотой"3).

Ще пізнійше, маємо документальні звістки про Троїцьку церкву з початку XVII ст. Так, в 1603 р. судовим вироком передано камянецькій Троїцькій церкві дім, що був колись подарований тійже церкві камянецьким міщанином Яковом Ковалем і був з давних часів у розпорядженню братчиків тої церкви*). 1611 р. 13 квітня камянецький міщанин Назарко Синицкій, вищезазн. праця ст. 11; Sfownik geograficzny Chlebow-skiego i Walewskiego, t. III. s. 757.

Лавринович із дружиною своею Просмилою заявили перед камянецьким лавничим судом, що вони дарують намістникови камянецької Троїцької церкви священникови Климентови пів лана землі, що лежить серед мійських піль1). 1613 р. 18 березня камянецький міщанин Іван Яцкович Цикало заявив перед лав-ничим судом, що він, як єдиний син своїх батьків Яцка й Ганни, продає батьківський маєток — пів лана землі священникови камянецької Троїцької церкви Климентови за 60 фльоренів").

Отеє найдавнійші документальні звістки про кам’янецьку Троїцьку церкву.

З документу 1603 p., між иншим, видно, що ся церква істнувала до того часу давно, бо до тої церкви належав дім, що ним з давних часів розпоряжалися братчики тієї церкви

План сеї церкви триконховий, як уже сказано. Західна частина церкви відділена від середної аркою і в пляні уявляє з себе квадрат, на якому стоїть дзвінниця. Довжина всієї церкви (без притвору) в середині 23*5 метр., ширина (без конх) 7"1 м. Склепінне над західною частиною хрестове, а в середній частині півциліндрове (бочкове), перерізане проти бокових конх меншим півциліндром ; в олтарі півциліндрове склепінне закінчується незначною аркою і далі в абсиді півциліндер переходить у чвертькулю (конху).

Які були зміни в архітектурі Троїцької церкви, що в ній перебудовано або добудовано після первістного збудування — докладно не можна сказати. Відомо тільки от що : Василіяне, які були заняли сю церкву в першій половині XVIII ст., надбудували 1749 р. дзвінницю, але не відомо, чи вони збудували дзвінницю всю, тобто чи вивели її з фундаменту, чи тільки підняли її висше. В 1854 р. перероблена деревляна баня над середною частиною церкви: збільшена й покрита бляхою замість ґонт. В 1859 p., щоби дати церкві більше світла, були збільшені вікна (певно продовжено до низу і вікно стало довшим). Тодіж до вівтаря прибудовано: з півночи невеличку ризницю, а з півдня — пономарку з виходом до помешкання монахів. У західній частині церкви, що під дзвінницею, були колись двері на північ; тепер кони замуровані, але в середині зосталася ниша, а з надвору видно камінні східки.

Прибудована пономарка й ризниця служать для стін вівтарної части за підпори контрафорси. Але крім того є ще окремі контрафорси - по два коло кождого бокового півкружка (конхи).

Під церквою є склепи, де колись ховали значних покійників; тепер ті склепи засипані.

Про Троїцьку церкву див.: „Каменецкій Свято-Троицкій перво-классний монастырь" Д. Синицкаго, Камянець Под. 1868 р. (Відб. з видання: „Подольскія Епархіальньїя Ведомости" 1868 р., NN. 18—21); „Историческія свідінія о приходахъ и церквахъ Подольской єпархій. І. Каменецкій уізд-ь. Свящ. Е. СЪцинскаго. Кам. Под. 1895 р., ст. 28—31 („Труды Подольскаго Епарх. Историко - Статистическаго Комитета", вып. VII); „Матеріальї для исторіи монастырей Подольской єпархій" свящ. Е. СЪцинскаго, Кам. Под. 1891 р., ст. 93—101 (відб. з видання: „Труды Подольскаго Епарх. Историко-стат. Комитета", вып. V).

1. Сецинський Е. Каменец-Подольский. - К., 1895.- с135
2. Сементовський. Каменец-Подольский. - К., 1862.. - сЛ9
3. Сецинский Е. Исторические местности Подолии и их достопримечательности. -К-П., І9ІІ, с.З
4. Палестинскій Сборникъ, вып. 27-й, Спб. 1888 г., ст. 89. M Синицкій, висше згад. праця, ст. 51.
5. Прихода и церкви Подольской епархии. - К-П., 1901*