Коротка історія

Збільшити

Кам'янець-Подільський, одне з найдавніших міст України, належить до визначних явищ європейської культури. Скелястий острів, оперезаний тугою петлею річки Смотрич, що тече у мальовничому глибокому каньйоні, став своєрідним природним п'єдесталом, на якому впродовж понад десяти століть відомі й невідомі майстри творили справжнє кам'яне диво. Кам'янець-Подільський і сьогодні чарує неповторною єдністю ландшафту та архітектури.

Старе місто Камянця Подільського - Історичне минуле Старого міста, що приховує безліч таємниць. Досі остаточно не встановлено, коли виник Кам'янець. Деякі історики вважали, що місто було побудоване на початку нашої ери даками в період римсько-дакійських воєн. Називалося воно тоді Петридавою або Клепідавою (від грецького “петра” чи латинського “ ляпіс” - камінь та дакійського “дава” - місто).

Завдяки праці дослідників безперечно доведено існування міста за давньоруських часів. Реставратори знайшли рештки житлових і оборонних будівель XI-XIII століть і цим спростували версію, яка побутувала щодо виникнення міста наприкінці XIV століття.

У перших давньоруських літописах Кам'янець згадується як одне з міст Галицько-Волинського князівства починаючи з 1196 року. Місто пережило навалу орд Батия. На території замку знайдено рештки укріплень ХІI-XIII століть, а в центральній частині старого міста під час реставраційних робіт виявлено залишки дерев'яних жител тих часів, знищених пожежею.

Вигідне географічне положення протягом ХІV-ХVІІІ століть привертало до Кам'янця увагу численних завойовників, які бачили в ньому природний воєнний форпост.Після короткого (1374-1430) панування литовців місто надовго підпало під владу Польщі (1434-1793). За час свого панування поляки збудували тут чимало культових, житлових та оборонних будівель, які багато в чому сформували вигляд Кам'янця. Наклав'свій відбиток на його архітектуру і короткий (1672-1699) період турецького панування. Втім, давньоруські будівельні традиції, під впливом яких вже на початку XV століття склалися основні риси планування і архітектури міста, переважили i західноєвропейські, і мусульманські канони.

За свою багатовікову історію місто-музей зазнало чимало руйнувань і перебудов. Але, незважаючи на це, давня територія Кам'янця зберегла свою архітектурну неповторність.

В 1793 р. Поділля було приєднана до Росії, Кам'янець-Подільский став головним містом Подільського намісництва, а в 1796 р. - губернським. З 1748 р. місто становить центр греко-російської єпархії єпископ якої носить титул подільського й брацлавского.
Протягом багатьох віків Кам'янець-Подільський був осередком культурного життя Поділля. Тут у XVII столітті працювали вірменські історики, автори історії Хотинської війни Ованес і Степанос Рошка, художники і. Прахтль (XVIII століття), Д. Сампіні (XIX століття) та ін.

У місті діяли дві духовні семінарії, з 1840-х років - перша російська гімназія. 1899 року було відкрито Пушкінський народний будинок, на початку XX століття засновано технічне училище, а у 1918 році - український державний університет. З містом пов'язані імена видатних діячів української та російської культур - Т. Г. Шевченка, С. В. Руданського, А. П. Свидницького, В. К. Розвадовського, С. М. Сергєєва-Ценського, П. Г. Житецького, М. Д. Леонтовича, М. В. Молчановського, М. О. Грінченка. Тут жили і працювали відомі історики Поділля Є. Й. Сіцинський та О. Прусевич.

Для збереження історико-архітектурної спадщини міста, що налічує понад 200 пам'яток, у 1977 році постановою Ради Міністрів УРСР у Кам'янці-Подільському було створено історико-архітектурний заповідник.