Рицарі
Головна / Історія Кам'янця-Подільського

Як виник Кам'янецький замок

Гіпотеза виникнення Кам'янця, запропонована Іоном ВИНОКУРОМ і Миколою ПЕТРОВИМ, базується винятково на археологічних дослідженнях та датує виникнення Кам'янця як міста кінцем XII - початком XIII ст. Обґрунтування цієї гіпотези полягає в тому, аби засобами археології довести, що на той час сформувалися три основні компоненти міста - дитинець (кремль), посад і приміські околиці. Було встановлено, що дитинець площею близько гектара розміщувався на території сучасної Старої фортеці - в Ті південно-західній частині (башти Денна, Нова Західна, Мала Західна). Тепер узагальнимо відомості про дитинець і перейдемо до розгляду посаду та приміської околиці.

Домонгольський кремль

ДитинецьДитинець з'єднувався з посадом неширокою кам'яною перемичкою на місці сучасного Замкового мосту. Найвразливішою для мисового городища була його західна частина. Саме тут, з боку поля, городище обмежували деревяно-земляний вал і глибокий рів. їх залишки виявлено у найдавнішій південно-західній частині Кам'янець-Подільської фортеці - на території, що прилягає до вежі Денної. Тут відкрито культурний шар XIІ-XI11 ст. майже півметрової товщини. Він представлений чорно-коричневим гумусом, горілим деревом, перепаленим камінням, прошарками попелу, значною кількістю кераміки тих часів. Вал посилював оборону городища на найнебезпечнішій ділянці мису та ховав майданчик дитинця від огляду з боку поля.

Наприкінці XII - початку XIII ст., коли змінилася військова тактика ведення бойових дій і, зокрема, стали застосовувати організовану облогу міст, земляні та дерев'яні укріплення валу посилили кам'яним муром із зубцями та щілиноподібними лучними бійницями. Його фрагментарні залишки загальною довжиною близько 20 м виявлено-на двох ділянках у західній і північно-східній частинах укріплень старого замку. Мур був невисокий, завтовшки 1,5-0,75 м. На думку Євгени ПЛАМЕНИЦЬКОЇ, територію кремля додатково обмежував рів. Після зруйнування валу його згодом засипали. Над південним урвищем стояла дерев'яна огорожа. Дитинець, де зосереджувалися адміністративні та господарські будівлі, мав два в'їзди: перший - із північно-західного боку через ворота у валу, другий - з боку посаду. Домонгольський кремль ХІІ-ХІІІ ст. був значно меншим, ніж кам'яний замок XIV- XV ст.

Аналогічні прості мисові городища - замки домонгольських часів - були досить поширені у Середньому Подністров'ї (Княгинин, Велика Слобідка, Гринчук, Устя та інші села нинішнього Кам'янець-Подільського району).

ДЕ П'ЯТНИЦЯ, ТАМ І ТОРГІВЛЯ

Посад - це неукріплена торгово-реміснича частина давньоруського міста. Спочатку він мав іншу назву - поділ, оскільки розміщувався нижче від укріпленого дитинця. Під час нападу ворога посад, як правило, знищувався повністю - якщо не ворогом, то пожежею. На час нападу населення посаду переховувалося в дитинці. Якщо ж він був невеликим або ворог приходив несподівано - і ворота фортеці поспішно зачиняли, то населення посаду гинуло.

Як вважають Іон ВИНОКУР і Микола ПЕТРОВ, посад давнього Кам'янця розташовувався в межах сучасного Старого міста - на півострові, утвореному петлею Смотрича. Топографія культурних нашарувань ХІІ-ХІІІ ст. у межах посаду досить широка. Так, пласт із керамікою ХІІ-ХІІІ ст. відкрито в північній частині Старого міста, в каньйоні Смотрича, на сучасних Польському та Вірменському ринках, вулицях П'ятницькій та Іоанно-Предтеченській, на східних схилах півострова, у південних кварталах неподалік від Руської брами.

Головна роль у формуванні вуличної мережі посаду належала торговому майдану, який, на думку ВИНОКУРА та ПЕТРОВА, розташовувався у межах східної частини сучасного Вірменського ринку та в південній частині вулиці П'ятницької (поблизу сучасної Картинної галереї). Аргументуючи це припущення, ВИНОКУР і ПЕТРОВ звернулися до статті Павла ТРОЇЦЬКОГО про Іоанно-Предтеченську церкву (1862), в якій той писав, що в межах погосту Іоанно-Предтечеського храму існувала П'ятницька церква. Храм на честь Параскеви П'ятниці, покровительки торгівлі, заступниці купців і подорожніх, у давньоруські часи був звичним на торговому майдані.

Локалізацію торгового майдану ХІІ-ХІІІ ст. підтверджують археологічні матеріали. Так, у 1960-х рр. краєзнавець Сергій ШКУРКО на вулиці Червоних прикордонників (нині Іоанно-Предтеченська) виявив культурний шар ХІІ-ХІІІ ст., представлений типовою гончарною керамікою. Під час археологічних досліджень Іоанно-Предтеченської церкви, проведених у 1982-1983 рр., під фундаментами її південної апсиди виявлено давньоруський хрест-енколпіон, який датується ХІІ-ХІІІ ст.

1979 р. на сході Радянської площі (нині Вірменський ринок) у траншеї, прокопаній під газову мережу, виявлено залишки чотирьох жител ХІІ-ХІІІ ст. Характерно, що ці житла розміщувалися вздовж траншеї майже симетрично під пізньосередньовічними спорудами.

ДВОПОВЕРХОВА СЕНСАЦІЯ

1981 р. рештки двоповерхового давньоруського житла ХІІ-ХІІІ ст. було виявлено в Старому місті на Центральній площі (сучасна адреса - майдан Польський ринок, 4а). А сталося це так: на Центральній площі Державний історико-архітектурний заповідник (нині НІАЗ «Кам'янець») вирішив підняти з руїн фундаменти житлових будинків, започаткованих у XVI ст. Працівники реставраційної майстерні №2 інституту «Укрпроектреставра-ція» при Держбуді УРСР, зокрема, головний архітектор проектів майстерні Євгенія ПЛАМЕ-НИЦЬКА, з'ясували, що окремі частини стін давніх будинків не XVI, а ХІУ-ХУ ст. Це засвідчили і знайдені тут литовсько-польські монети, карбовані саме тоді. Коли ж реставратори взялися розчищати північно-західну частину фундаментів, то виявили залишки якоїсь згорілої конструкції, її дослідила археологічна експедиція Кам'янець-Подільського педінституту.

Розкопки показали, що спалена дерево-глинобитна споруда-залишки давньоруського будинку. Житло було на глибині 2,75 м від сучасної поверхні. Його зруйнувала пожежа. Заповнення складалося з обвалу горілих дерев'яних конструкцій, великих частин глинобитних стін, обпалених до червоного кольору, а також із щільного шару глиняної обпаленої обмазки. Коли розчистили давні нашаруванння, чітко побачили межі прямокутної в плані споруди, від якої добре збереглася нижня частина, заглиблена в материк на 0,37-0,45 м.

Нижня частина будинку представлена обвугленими та перетлілими дерев'яними брусками та стовпами. Найчіткіше простежено стіни житла з південного й західного боків. Довжина будинку становила 5,25 м. Ширину вдалося розчистити тільки на 3,2 м, адже тут пізніше, в XIV ст., звели кам'яні фундаменти.

Стіни житла були зорієнтовані за сторонами світу. Ця орієнтація збігалася з кам'яними мурами будинків ХУ-ХУІ ст., за відновлення яких бралися реставратори. Отже, зробили висновок Іон ВИНОКУР і Микола ПЕТРОВ, процес вуличного планування Кам'янця у ХІУ-ХУ ст. був пов'язаний із містобудівними давньоруськими нормами ХІІ-ХІІІ ст.

З'ясувалося також, що виявлене житло ХІІ-ХІІІ ст. було двоповерховим. Це засвідчено стратиграфічно: заповнення споруди містило в собі два нашарування горілого дерева та обпаленої глиняної обмазки.

Розчищаючи основу колишнього житла, археологи виявили, що перший поверх складався з двох кімнат. У північно-східній частині житла було відкрито залишки глинобитної печі. Збереглася черінь.

У житлі та поблизу нього виявлено залишки різноманітного глиняного посуду, характерного для давньоруських часів ХІІ-ХІІІ ст. Кераміка орнаментована хвилястими та прямими лініями під вінцями. Вінця відігнуті назовні з неглибоким заглибленням із внутрішнього боку. Саме такі форми вінчиків характерні для давньоруського посуду домонгольського часу кінця XII - початку XIII ст.

Розповідаючи 21 листопада 1981 р. про сенсаційну знахідку читачам «Прапора Жовтня», Іон ВИНОКУР і Микола ПЕТРОВ зазначили: «Аналогічні житла з дерев'яними конструкціями стін археологи дослідили в Києві, Галичі, Новгороді, Мінську та в багатьох інших давньоруських містах. Тому, звісно, цінність відкритого в Кам'янці-Подільсь-кому давньоруського житла для історії міста дуже велика, адже в межах Старого міста давньоруське житло домонгольського періоду з добре фіксованими конструкціями відкрито та досліджено вперше».

ПЛІНФУ ДАВАЙ!

Заперечуючи існування кам'янецького посаду ХІІ-ХІІІ ст., Ярослав ДАШКЕВИЧ мотивував це, зокрема, тим, що при розкопках у Старому місті не виявлено тонкої плитчастої цегли - плінфи (старовинного будівельного матеріалу). У відповідь Іон ВИНОКУР зазначив, що для галицької архітектури ХІІ-ХІІІ ст.

(а Пониззя тоді входило до складу Галицького, потім Галицько-Волинського князівства) характерне переважання тесаного каменю, а не плінфи як будівельного матеріалу.

МАЛО МІСТО І ОКОЛИЦІ

Сільськогосподарська округа Кам'янця виявилася багатою на археологічні пам'ятки ХІІ-ХІІІ ст.: під час археологічних розвідок в околицях міста виявлено низку поселень, поховань і скарбів цього періоду. Так, у передмісті Довжок знайдено скарб із монет ХІІІ-ХІУ ст. Як зазначають ВИНОКУР і ПЕТРОВ, це не випадково, оскільки у XI11 - XIV ст. через Кам'янець пролягав так званий Татарський шлях із Львова до причорноморських степів і Криму. Крім того, у цьому ж передмісті виявлено поселення ХІІ-ХІІІ ст.

Поселення тих же часів зафіксовано у передмістях Підзамче (нині в складі Кам'янця-Подільського), Татариска (нині село Смотрич), Цибулівка. На Татарисках, крім кераміки ХІІ-ХІІІ ст., знайдено і наконечник стріли. У Цибулівці відкрито поховання з бронзовим браслетом, кільцем і двома срібними скроневими підвісками ХІІ-ХІІІ -ст.

Отже, роблять висновок Іон ВИНОКУР і Микола ПЕТРОВ, сільська округа виступала в ті часи логічним продовженням міста.

ШАГРЕНЕВА ШКІРА СТАРОГО МІСТА

Ольга ПЛАМЕНИЦЬКА вважає, що Кам'янець-Подільський незаслужено обійдено увагою археологів, і наголошує, що всі відомі нині археологічні знахідки або випадкові, або є побічним результатом архітектурно-археологічних досліджень, що виконувалися в процесі реставраційних робіт на окремих об'єктах. Суто археологічні роботи в Кам'янці впродовж років обмежуються переважно наглядом за прокладанням інженерних комунікацій, фіксацією випадкових знахідок, поодинокими локальними шурфами. Із жалем Ольга Анатоліївна констатує: «Потужна методологія археології, апробована під час досліджень давньої урбаністики та архітектури Києва, Новгорода, Старої Ладоги, ніколи не переносилася на грунт кам'янецької проблематики, яка, на наш погляд, того варта».

Висновок, зроблений Ольгою ПЛАМЕНИЦЬКОЮ ще 1999 р., такий: «Цілеспрямовані фахові, ґрунтовні та масштабні археологічні розкопи на території Старого міста, які виключають випадковість і гарантують коректність висновків, ніколи не проводилися. А саме вони могли б вияскравити для науки деякі спірні положення, що переходять з однієї праці до іншої без належної аргументації».

Хоча після цього висновку спливло вже 10 років, але, як кажуть, віз і нині там. Навіть гірше: у зв'язку з інтенсивною забудовою Старого міста, все менше залишається місця для археологічних досліджень. Воно тане, мов шагренева шкіра у відомому творі БАЛЬЗАКА.

Олег БУДЗЕЙ, «ПОДОЛЯНИН».