Кам'янець чи Клепідава

Гравюра другої половини 17 століття із зображенням Кам'янця

Ніхто напевне не буде заперечувати проти таких догм:

1) перша достовірна письмова згадка про Кам'янець припадає на 1374 рік;

2) 1062 рік не має жодних вагомих підстав хоч якимось чином бути вписаним в історію Кам'янця;

3) археологічні дані свідчать, що ранньофеодальне місто, яке, очевидно, теж називалося Кам'янцем, сформувалося ще до монголо-татарської навали на Русь - десь на межі XII і XIII століть.

Практично всі дослідники минувшини Кам'янця дотримуються цієї позиції. Проте, не заперечуючи цих трьох висновків, можна спробувати заглибити історію Кам'янця ще в давніші віки.

Обкладинка книги Андреаса Целларія

Спочатку сформулюємо суть гіпотези одним-двома реченнями. На щастя, Євгенія та Ольга ПЛАМЕНИЦЬКІ вже потурбувалися про нас і в ґрунтовній статті із задерикуватою назвою «Кам'янець-Подільський - місто на периферії Римської імперії», опублікованій 1999 р. в журналі «Пам'ятки України», навели коротке формулювання суті гіпотези.

Отже, дако-римська гіпотеза про заснування Кам'янця-Подільського припускає існування на території сучасного Кам'янця-Подільського у перші століття нашої ери, в період дако-римських (Траянових) воєн, міста даків. В основі гіпотези лежать повідомлення кількох авторів XVII ст. (А.ЦЕЛЛАРІЯ та інших) про тотожність Кам'янця з дакійським містом Клепідавою, позначеним географом II ст. Клавдієм ПТОЛЕМЕЄМ на лівому боці Дністра.

Що ж, почнемо розплутувати клубочок і спробуємо спочатку з'ясувати: хто такий А.ЦЕЛЛАРІИ і що саме він повідомив у XVII столітті? Для цього звернемося до книги Ольги ПЛАМЕНИЦЬКОЇ «Кам'янець-Подільський», виданої 2004 р. в Києві у серії «Малі історичні міста України». Передусім, звернемо увагу на те, що авторка розкрила ініціал імені та уточнила написання прізвища: А.ЦЕЛЛАРІИ - це Анджей ЦЕЛЯРІЙ.

Отже, як зазначає Ольга Анатоліївна, 1659 р. в Амстердамі побачила світ книга про Королівство Польське, автором якої був Анджей ЦЕЛЯРІЙ - польський полковник, учасник війни 1648-1654 рр. та облоги подільського міста Буші, описаної в історичній повісті Михайла СТАРИЦЬКОГО. Полковник ЦЕЛЯРІЙ виконував військову місію, але, як людина освічена, цікавився історією земель, які за тих часів називали польськими «кресами» (рубежами). Окремий розділ виданої латинською мовою книги ЦЕЛЯРІЙ присвятив Подільському воєводству, а один із численних краєзнавчих нарисів - Кам'янцю. Ось як він почав розповідь про наше місто (переклад із латини Надії ПАШКОВОЇ):

«Каменеція, Каменецум, Кам'янець, Кам'ьнець-Подільський також званий, є головним містом усього Поділля, яке багато вчених вважають давньою Клепіда-вою і гадають, що збудоване воно було даками до того, як вони уклали угоду з бастарнами... (Дивись римську книгу Фреліхія, книга III, частина І, стор. 265)».

Зробимо перші підсумки. Справді, маємо солідне твердження про те, що наш Кам'я-нець-Подільський є давньою Клепідавою. Солідне, бо підтверджене посиланням на думку багатьох учених. Солідне, бо з точністю до сторінки вказує на джерело запозичення інформації.

На жаль, римська книга ФРЕЛІХІЯ, на яку посилається Анджей ЦЕЛЯРІЙ, «невідома сучасним історикам. Можливо, вона й не збереглася», - пише Ольга ПЛАМЕНИЦЬКА. На жаль, із багатьох учених, про яких полковник пише у своїй книзі, що вони ототожнюють Кам'янець із давньою Клепідавою, на сьогодні не встановлено жодного. Принаймні, Ольга ПЛАМЕНИЦЬКА у виданих нею книгах про таких учених ні словечком не обмовилася. Тож маємо ситуацію, про яку в народі кажуть: «Голий Вася» (чи то пак, Анджей). Свідчення солідне, а підтверджень - жодних.

ГІПОТЕЗІ ПЛАМЕНИЦЬКИХ -350 РОКІВ

Ольга ПЛАМЕНИЦЬКА наво-I дить ще два повідомлення, зроблені в XVII ст., щодо того, що наш Кам'янець збудували даки. Ці повідомлення з'явилися на світ уже після виходу книги Анджея ЦЕЛЯРІЯ. Можливо, на цій книзі вони і базуються. Посилань на джерела інформації ці повідомлення не містять, як не містять і згадки про Клепідаву.

Отже, 1687 р. в місті Аугсбург було видано путівник «Суапеае», у якому є таке повідомлення: «Угорі, на північ по Дністру, лежать на Поділлі дуже міцні міста й замки, серед яких найбільшим є Кам'янець, званий Подільським. Був заснований дакійцями, а укріплений за короля Зигмун-та». Фрагмент процитовано за книгою «Чужинці про Україну», укладеною Володимиром СІЧИН-СЬКИМ (сином Юхима СІЦІНСЬ-КОГО). Під Зигмунтом мається на увазі Сигізмунд І Старий, який був королем Польщі у 1506-1548 рр.

Нарешті, у Львівській науковій бібліотеці імені Василя СТЕФАНИКА зберігається гравюра, яка датується другою половиною XVII ст. Німецькомовний напис на гравюрі засвідчує (переклад Д.АЛЬБИ): «Каменецьк. Ця незрівнянна фортеця Каменецьк, головне місто Подільської землі, на річці Шмерцік розташована, даками збудована так, королем Зигмунтом І укріплена так, що турецький цісар Ахмет здобув її тільки через зраду». Під річкою Шмерцік треба розуміти наш Смотрич. Оскільки турки здобули Кам'янець 1672 р., то гравюру та напис на ній виконано вже після виходу книги Анджея ЦЕЛЯРІЯ.

Отже, на сьогодні повідомлення польського полковника про заснування Кам'янця даками є найдавнішим. Оскільки книгу видано рівно 350 років тому, то цього року маємо своєрідний ювілей: дако-римській гіпотезі, розвинутій у наші дні Євгенією та Ольгою ПЛАМЕНИЦЬКИМИ, виповнилося вже три з половиною століття.

У ПОШУКАХ ПОЛКОВНИКА

Оскільки повідомлення Анджея ЦЕЛЯРІЯ про ототожнення Кам'янця з Клепідавою виявилося найдавнішим, захотілося більше дізнатися про полковника та його книгу. В українській історії ЦЕЛЯРІЙ відомий єдиним епізодом, пов'язаним з облогою міста-фортеці Буші, яку, до речі, називали «Малим Кам'янцем». Про цей епізод, що стався 1654 р., розповіли, зокрема, Микола КОСТОМАРОВ в історичному портреті «Малоросійський гетьман Зіновій-Богдан Хмельницький», Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ у дев'ятому томі «Історії У краї ни-Руси». Ми ж пропонуємо розповідь вінницького краєзнавця Сергія КОКРЯЦЬКОГО:

«Сімдесят жінок підземним ходом пробралися за фортечні стіни. Але по дорозі погубили деякі речі. Вони сховалися у печері над Вушанкою. Проте діти, які були при них, почали плакати. По тих речах і по плачу_їх віднайшов полковник ЦЕЛЯРІЙ з польським загоном. Коли жовніри сунулися у печеру, звідти почалася стрілянина. Жінки не бажали здаватися. Тоді ЦЕЛЯРІЙ запропонував їм амністію, аби тільки вийшли. Та у відповідь стрілянина посилилася. Бачачи таке, полковник віддав наказ направити у печеру струмок води із джерела, що збігало з верху гори. Поляки перегородили струмок, і незабаром печеру було залито водою. Відважні жінки втопилися разом із дітьми».

І потім цей полковник-душогуб писав латинською мовою та видавав солідні наукові книжки? Ні, тут щось не так. І, справді, виявилося, що 1659 р. в Амстердамі книгу про Королівство Польське видав німецько-голландський математик, картограф, теоретик фортифікації Ан-дреас ЦЕЛЛАРІИ, який до польського полковника Анджея ЦЕЛЯРІЯ жодного стосунку не має.

Андреас КЕЛЛЕР, який увійшов в історію науки під латинізованим прізвищем ЦЕЛЛАРІЙ або ЦЕЛЛАРІУС, народився близько 1596 р. в Неухаузені поблизу Вормсу (Німеччина). Навчався у Гейдельберзі. Був протестантом. 1625 р. одружився та мешкав в Амстердамі, де викладав у латинській школі. Від 1637 р. і до смерті був ректором аналогічної школи у Горнані в Голландії. Помер 1665 р.

Повна назва книги, виданої Андреасом ЦЕЛЛАРІЄМ, така: «Королівство Польське, Велике князівство Литовське. Всі регіони праву польському підлеглі. Найновіший опис, міст найзнач-ніших зображення пречудове та начерк цього Королівства географії очам представлений». Книгу, написану латинською мовою, було видано 1652 р. в Амстердамі. Згадане Ольгою ПЛА-МЕНИЦЬКОЮ видання 1659 р. було другим виданням «Королівства Польського...». А 1660 р. в тому ж Амстердамі побачив світ німецькомовний варіант книги. Проте найвідомішим твором науковця є «Гармонія макрокосмосу», опублікована 1660 р. та наступного року перевидана. Іменем ученого названо одну з малих планет - 12618 СеИапиэ.

У ПОШУКАХ ФРЕЛІХІЯ

Хто ж той ФРЕЛІХІЙ, на римську книгу якого посилається Андреас ЦЕЛЛАРІЙ? Ольга ПЛАМЕНИЦЬКА на це запитання відповіді не дає. На нашу думку, це угорський фізик, астроном і географ Давид ФРЕЛІХ (David Frцlich; 1595-1648). Серед його праць із географії найважливішими є дві книги, написані латиною: «Medulla Geographiae practicae» (1639) і «Cynosura seu Bibliotheca Viato-rum» (Ульм, 1644). Як зазначають дослідники життя та творчості Давида ФРЕЛІХА, обидві книги були добре відомі та використовувалися в країнах Західної та Центральної Європи.

Якщо перша книга містить основи практичної географії, то друга - це своєрідний туристичний путівник. Він складається з двох частин по чотири книги у кожній. Може, саме цей путівник для мандрівників мав на увазі Андреас ЦЕЛЛАРІЙ, роблячи посилання на римську книгу ФРЕЛІХІЯ. Потрібні додаткові дослідження.

У ПОШУКАХ КЛЕПІДАВИ

Про давню Клепідаву відомо тільки те, що грецький географ II ст. Клавдій ПТОЛЕМЕЙ, описуючи в «Керівництві з географії» Європейську Сарматію, розмістив на лівому березі Дністра, який за його описом «розділяв частини Дакії та Сарматії», 5 міст - Герактум, Гігентаваріум, Клепідаву, Метоніум, Кародунум, підкреслюючи їхню приналежність до Дакії.

Різні дослідники по-різному локалізували ці міста. Так, польський хроніст і географ XVI ст. Бернард ВАПОВСЬКИЙ припускав, що сучасний Кам'янець стоїть на місці Метоніуму. Мовознавець Макс ФАСМЕР виводив назву міста Кародунум (Кародун) із кельтських мов: «carnu» - купа каміння, «dun» - місто, фортеця. Як зазначає Юхим СІЦІНСЬКИЙ, «таким чином, стародавня назва Кародун - це те ж, що кам'яне місто, Кам'янець».

Клепідава на восьмій карті Птолемея

Вавжинець МАРЧИНСЬКИЙ припускав, що Кам'янець стоїть на місці Петридави (назву утворено від грецького «петрос» -камінь). Ця думка набула певного поширення у краєзнавчій та історичній літературі. Однак, як зазначає Ольга ПЛАМЕНИЦЬКА, це помилка: два дакійські міста зі схожими назвами - Петродава та Патрідава - розміщені у ПТОЛЕМЕЯ не на лівому, а на правому березі Дністра (у межах теперішньої Молдови та Румунії).

Як зазначають ПЛАМЕНИЦЬКІ, подані ПТОЛЕМЕЄМ географічні координати Клепідави з мінімальною похибкою відповідають Кам'янцю. Цікава й етимологія назви «Клепідава», що зазвичай тлумачиться як «місто злодіїв» -від грецького «клептіс» (злодій) і дакійського «дава» (укріплене місто). ПЛАМЕНИЦЬКІ вважають, що назву «Клепідава» можна читати і як «Ляпідава» - від латинського «lapis» - камінь, прикордонний камінь, межовий камінь.

На сьогодні не має жодного підгрунття стверджувати, що кам’янець це те місто де існувало місто Кляпідава чи Петродава, закладане даками, неподалік нинішньої Подільської губернії. Хоча це припущення все ж правдоподібніше, ніж казка СТРИЙКОВСЬКОГО. Принаймні, показане на давніх картах, складених за ПТОЛЕМЕЄМ, місце розташування Клепідави не дуже відрізняється від місця розташування нинішнього Кам'янця. Але, з іншого боку, достовірно відомо, що в давнину існувало декілька міст на недалекій від Кам'янця відстані, з яких багато давно зникло, не залишивши історії навіть свого імені. Якщо ми підемо шляхом одних здогадок, то, напевно, відштовхнувшись від давньої назви одного із джерел, що належать Кам'янцю, - Гунсь-кої криниці, дійдемо до часів Аттіли, перебування якого в цих місцях також безперечне».

Цікаво, що базуючись на цих словах, ПЛАМЕНИЦЬКІ зараховують СЕМЕНТОВСЬКОГО до тих, хто підтримав підвалини дако-римської концепції заснування Кам'янця-Подільського, а Андрія ЗАД0РОЖНЮКА - до тих, хто не підтримав. Що то журналістська майстерність у висловленні думки!

1882 р. у «Географічному словнику Королівства Польського та інших слов'янських країв» у статті про Кам'янець, співавтором якої був Юзеф РОЛЛЕ, писалося:

«Хто збудував Кам'янець і його фортецю, невідомо. Певним є тільки те, що то було у дуже давні часи. Сказання СТРИИКОВСЬКОГО, що нібито князі КОРІАТО-ВИЧІ, полюючи в околицях Смот-рича, добралися до скелі, омитої рікою, та, захоплені місцевістю, першими заклали там фортецю, видається помилковим, оскільки ще на планах, зроблених ПТОЛЕМЕЄМ, те місце, де нині стоїть Кам'янець, називалося спочатку Клепідава («клепсіс» -злодій) і Петридава («петра» -скеля). Клепідавою називали його, без сумніву, даки та греки, що мешкали за Дністром; місцевість та, маючи природний захист, оточена непролазними хащами, могла бути надійною схованкою для злодіїв. Петридавою могли називати його римські вигнанці, що мешкали у Валахії та Молдові, від вапняків, скель, на яких збудований. Цілком можливо, що первісне місто було знищено в часи походів диких народів, наприклад, гунів на чолі з АТТІЛОЮ (на такий здогад наштовхує назва «Гунські криниці» у Кам'янці), а КОРІАТОВИЧІ пізніше на його руїнах заклали нинішнє місто та фортецю».

1895 р. Юхим СІЦІНСЬКИЙ у книзі «Місто Кам'янець-Подільський» зазначив: «Історики, які писали про Кам'янець, як давні (ЦЕЛЯРІИ), так і нові (Вавжинець МАРЧИНСЬКИЙ, Тимотеуш ЛІПІНСЬКИЙ та інші), кажуть, що наше місто є одним із найдавніших міст Дакії, яке згадує географ другого століття ПТОЛЕМЕЙ, і має назву Клепідава чи Петридава, причому назву Петридава виводять від латинського кореня «реіга» - скеля, камінь, і таким чином назву Петридава (кам'яне місто) ототожнюють із нашою назвою міста». СІЦІНСЬКИЙ не підтримав версію про дакійське походження Кам'янця-Подільського, оскільки «немає жодних доказів того, що Кам'янець насправді є одним із вказаних дакійських міст, хоча можливо, що стоїть на місці якого-небудь давнього поселення».

Олег БУДЗЕЙ, «ПОДОЛЯНИН».