Щаслива арка

Дворядковий латинський напис на тріумфальній арці засвідчує:

НАСINTRABAT STANISLAU AUGUST REX DIE XI 9 BRIS 1781 ANNO У:

«Остання впритул до останньої на пам'ять про останній останнього» таку загадку можна заґадати про одну з найвідоміших кам'янецьких пам'яток. Якщо підставити слова, пропущені для втаємничення об'єкта, то матимемо: «Остання споруда Татарської вулиці впритул до останньої споруди Польського ринку на пам'ять про останній візит до Кам'янця останнього польського короля». Після цього вже просто здогадатися, що мова йде про тріумфальну браму (чи арку), що веде на подвір'я Кафедрального костелу.

І справді, арка має адресу Татарська, 20 і є останньою спорудою Татарської вулиці. Арка притулилася до будинку з адресою Польський ринок, 18, який за сучасною нумерацією є останньою спорудою центрального майдану Старого міста (в будинку спочатку розміщувалася католицька семінарія, в часи Російської імперії губернське правління, в наші дні міська друкарня). Арку зведено в пам'ять про візит до Кам'янця 1116 листопада 1781 р. польського короля Станіслава Августа ПОНЯТОВСЬКОГО. Цей візит виявився останнім із трьох (1766, 1775, 1781) відвідин королем нашого міста. До того ж сам Станіслав Август виявився останнім польським королем: після трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795), що відбулися в часи його королювання й призвели до зникнення Польської держави, Понятовський зрікся престолу.

ДАТА

Дворядковий латинський напис на тріумфальній арці засвідчує: НАСINTRABAT STANISLAU AUGUST REX DIE XI 9 BRIS 1781 ANNO У туристичному путівнику «Кам'янець-Подільський» (українською та польською мовами), в трьох книгах Ольги ПЛАМЕНИЦЬКОЇ («Християнські святині Кам'янця на Поділлі», «Кам'янець-Подільський», «Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі») подано такий переклад цього напису: «Тут проходив король Станіслав Август 9 листопада 1781 року».

Проте, як засвідчує опублікований у лютому 1903 р. в польському часопису «Biblioteka warszawska» уривок зі щоденника свідка тих подій, король прибув до Кам'янця 11 листопада 1781 року й того ж дня відвідав Кафедральний костел. Як пояснити таку розбіжність у датах? Ми звикли місяць позначати римськими цифрами, а день арабськими. Це і збило сучасних дослідників із пантелику, бо в написі на арці все зроблено навпаки: день позначено римськими цифрами, місяць арабськими. До того ж, «9 BRIS» це скорочений запис слова «NOVEMBRIS» (російською ноября, українською листопада), бо 9 латинською це «NOVEM». Адже колись (до реформи календаря при правлінні Юлія Цезаря) нумерація місяців починалася з березня і сучасний одинадцятий місяць був дев'ятим (у російських назвах місяців «сентябрь», «октябрь», «ноябрь», «декабрь» досі, мов відлуння, звучить ця давня нумерація).

Отже, правильний переклад напису на арці: «Тут проходив король Станіслав Август 11 листопада 1781 року».

ВІЗИТЕР

Станіслав Август ПОНЯТОВСЬКИЙ був шостою дитиною в сім'ї мазовецького воєводи Станіслава ПОНЯТОВСЬКОГО та Констанції ЧАРТОРИЙСЬКОЇ. Він народився 17 січня 1732 р. Освіта, яку здобув Станіслав Август, була поверховою, вбила в ньому всяку енергію і здатність до сильної прив'язаності. Велика драма, що розігралася в Польщі під час його королювання, не справила на нього жодного враження, він залишався цілком байдужим, бачачи, як гине Польська держава. На державну стезю Станіслав Август вступив 1752 р. Його промова на сеймі, гарна й дотепна, мала великий успіх. 1753 р. як дипломат він поїхав у Париж, де поринув у веселе й розпутне життя тодішнього французького вищого світу. Відправлений 1757 р. надзвичайним послом у Петербург, Понятовський обзавівся зв'язками, які невдовзі допомогли посісти польський престол.

Зокрема, Станіслав Август зумів зав'язати любовні стосунки з великою княгинею Катериною Олексіївною майбутньою російською імператрицею Катериною II. Навіть після того, як любовний зв'язок припинився і 1762 р. Понятовський повернувся на батьківщину, Катерина зберегла прихильне ставлення до Станіслава Августа. У цей час у Польщі найкращі люди стали наполегливо вказувати на важке становище держави й вимагати реформ. Створилося дві партії: одна Потоцьких, яка добивалася реформ без сприяння Росії, друга Чарторийських, яка розраховувала на це сприяння. Чарторийські, при допомозі Росії, взяли гору й після смерті польського короля Авгусмоги Рєпніна. Це спричинило повне охолодження до короля, яке невдовзі перейшло в ненависть. Найенергійніші противники Станіслава Августа (Красинські та Пулавські) створили в Барі конфедерацію проти короля та Росії.

Чотири роки тягнулася конфедерація, але Польщі не врятувала. Поляки діяли не одностайно й постійно зазнавали поразок. Станіслав Август не наважився вступити у відкриту боротьбу з конфедерацією, а діяв через таємні підкупи. За Барською конфедерацією стався перший поділ Польщі (1672). Станіслав Август поставився до нього апатично: в нього не стало мужності рішуче стати на сторону партії патріотів і вступити у відкриту боротьбу із сусідніми державами. Коли почалася кампанія 1792 p. протії Росії, Станіслав Август приєднався до її прихильників, дав клятву дотримуватися конституції від 3 травня 1791 p., напрацьованій на чотирирічному сеймі, але, після невдалого підсумку кампанії, відмовився від клятви й приєднався до Тарговицької конфедерації. Повстання 1794 p., яке передувало третьому поділу Польщі, дуже сильно налякало короля. Легковажний Станіслав Август, який мріяв про те, щоб сусідні держави залишили йому шматок землі розміром хоча би в капелюх, на якому він міг би прожити до кінця своїх днів, тремтів за своє життя, боявся, щоб його не спіткала доля Людовика XIV, і тільки впевненість у тому, що керівник повстання Тадеуш КОСТЮШКО має рицарський характер, давала йому надію на сприятливий кінець. Проте брат короля останній примас Речі Посполитої Михайло Юрій ПОНЯТОВСЬКИЙ під час облоги Варшави пруссаками затіяв листування з прусським королем, якому вказував на слабкі місця міста та давав поради, як найлегше його взяти. Листування виявили: Михайло Юрій, щоб не бути страченим через повішання, у в'язниці прийняв отруту, яку приніс йому сам Станіслав Август.

Після третього поділу Польщі Станіслав Август виїхав, на вимогу Росії, в Гродно, де 25 лис топада 1795 р. зрікся престолу. Після зречення жив у повних розкошах у Петербурзі, де й помер 12 лютого 1798 р. Після смерті Станіслава Августа залишилися величезні борги. До кінця свого правління він утратив усякий кредит: банкіри й лихварі погоджувалися давати йому гроші тільки при умові, щоб на векселі стояв підпис його камердинера, багатої й обачної людини: Ryx (так звали камердинера) викликав більше довіри, ніж Rex (король).

ВІЗИТ

11 листопада 1781 р. в полудень король Станіслав Август, оточений численним ескортом національної кавалерії високого рангу, прибув на Довжок. Після теплої зустрічі він сів на коня і на чолі війська поволі поїхав до міста. Фортечні батареї залпами вітали монарха. Стрілянина була така, що від неї тріснуло скло в одній з королівських карет.

Комендант міста Ян де ВІТТЕ привітав короля біля брами і вручив йому ключі від фортеці. Натомість король обдарував його званням генерал лейтенанта. Піхотні полки вишикувалися в парадних шеренгах на Польському та Вірменському ринках, гармати безупинно гриміли, а люди радісно кричали: «Віват!». Прибувши до Кафедрального костелу, король вислухав святу месу. Потім його вітали духовні та світські особи. Зокрема, летичівський підкоморій Казимир ЛІПІНСЬКИЙ від імені всіх жителів краю побажав королю щасливого перебування в столиці Поділля. Король ласкаво відповідав кожному з промовців. З костелу король вирушив пішки до будинку коменданта, де для нього приготували помешкання.

Під час обіду на 80 осіб генерал де Вітте під залпи фортечних гармат виголосив тост за здоров'я монарха. Король у свою чергу пив за його здоров'я і за всіх присутніх подолян. З власних покоїв король спостерігав за дуже вдалою і гарною ілюмінацією міста. Особливо йому сподобався яскравии напис «Films Patriae Pater» («Син Вітчизни і батько Щоб краще оглянути ілюмінаці король з деякими особами свс почту обійшов місто. 12 листопада король зранку в супроводі генерала де Вітте оглянув ту частину фортеці, яку бачив напередодні, пополудні н дав аудієнцію кам'янецького єпископа, а далі вирушив на об до князя Калікста ПОНІНСЬКОГ в якого після обіду тримав на христинах доньку. Згодом на будинку Понінського (в південній частині Польського ринку) з'явилась таблиця з написом: «Найясніший Станіслав Август, Король Польський, ощасливив своїм перебуванням цей будинок 12 листопад 1781 року».

Будинок не зберігся. Увечері король дав бал у домі де Вітте молодшого, найбільшою в Кам'янці. Бал був гарним і численним, одних дам було понад 5( 13 листопада король закінчи огляд фортеці та, попри жахливу негоду, був на муштрі піхотної бригади. 14 листопада відбулася муштра піхотного полку д Вітте молодшого, а перед полу днем король каретою з невеликим почтом їздив на берег Дністра. Він, зокрема, побував у при кордонному селі Брага, звідки через Дністер оглянув Хотин Після обіду в Жванці король по вернувся до Кам'янця. Наступного дня він відпочивав, а 16 листопада покинув місто.

ПАМ'ЯТКА

Напис на арці вказує тільки дату події, на честь якої зведене величну споруду. Але хто та коли її збудував, ми не знаємо: досі є архівах не знайдено відповідних документів. Проте, зіставляючи відомі факти того часу, дослідники роблять певні висновки. Як, наприклад, Ольга ПЛАМЕНИЦЬКА: «Автором цієї високохудожньої споруди, безперечно, був Ян де ВІТТЕ. Тріумфальну браму зведено, як ми вважаємо, на завершальному етапі будівництва римокатолицької семінарії 1782 року.

Архітектуру споруди, збудованої з цегли й обличкованої білокам'яними тесаними плитами, витримано в характері античних тріумфальних арок». Велику роль у художній виразності пам'ятки грає її скульптурне завершення, вирішене в характерних для пізнього бароко формах. Це статуї чотирьох янголят по кутах (збереглося тільки дві) і статуя святого Яна НЕПОМУКА в центрі. Він вважається покровителем мостів, доброї слави та щирої сповіді, а брама є своєрідним мостом між світом і костелом.

Після війни, у 1947-1948 pp., проведено першочергові ремонтно-реставраційні роботи (автор проекту реставрації Юрій НЕЛЬГОВСЬКИЙ). Останню реставрацію, розпочату 1982 p., проведено за проектом Леоніда XIЛАЯ.

ПРИКМЕТА

Хоч не тріумфом, а катастрофою обернулося для поляків королювання Станіслава Августа, але в кам'янчан чомусь народилася прикмета: якщо, проходячи через Тріумфальну арку, думати про найсокровенніше, то воно неодмінно збудеться. 8 липня 1994 р. через арку пройшов Леонід КУЧМА. Перед тим хтось із кам'янчан жартома порадив йому загадати бажання. Через два дні Леонід Данилович став Президентом України. Третього вересня 2004 р. під аркою пройшов кандидат у Президенти України Віктор ЮЩЕНКО. Він теж став Президентом: правда, для цього знадобилася Помаранчева революція та повторний другий тур голосування 26 грудня 2004 р. Перед останніми парламентськими виборами, 17 січня 2006 р., в арці загадувала бажання Юлія ТИМОШЕНКО...

Автор: Олег Будзей

Джерело: «ПОДОЛЯНИН-2006»