Рицарі
Головна / Історія Кам'янця-Подільського

Як Кам’янець телефонізувався і радіофікувався

1885р. через Поліційну вулицю (нині Старобульварна), що в Старому місті, було заплановано прокласти першу в Кам'янці телефонну лінію, яка мала з'єднати каланчу з пожежним обозом. Від винайдення Александром БЕЛЛОМ телефону сплив-ло тільки 9 років, а прогрес уже достукався до Кам'янця. Правда, йому довелося стукати ще п'ять років, чотири з яких потрачено на узгодження питання з міністром внутрішніх справ і Головним управлінням пошт і телеграфів Російської імперії.

Дозвіл на телефонізацію Кам'янця було дано 8(20) червня 1889 p. І вже через рік каланча (Ратуша), пожежний обоз (на цьому місці тепер розмістилося кафе «Мрія козака», міська управа (будинок навпроти Ратуші, в якому ще донедавна працював міський архів), будинок губернатора (тепер на цьому місті розташувалася пожежна частина) та квартира поліцмейстера (будинок частково відновлено, нині це кафе «Кава від поліцмейстера») обзавелися телефонними апаратами і 12(24) травня 1890 р. перша кам'янецька телефонна мережа запрацювала. Для порівняння: в Україні перша міська телефонна мережа з'явилася 1882 р. в Одесі, а в Києві перший телефон запрацював 1884 р.

Ініціатором телефонізції міста був дворянин Леон РАКОВСЬКИЙ. Розповімо про нього детальніше. Леон Теофілович був помітною постаттю в колі кам'янецької інтелігенції кінця XIX - початку XX ст. По лінії матері він походив зі старовинної вірменської родини МАКАРЕВИЧІВ. У документах XVI11-XIX ст. частими є відомості про цю сім'ю. МАКАРЕВИЧІ володіли будинками на вулицях П'ятницькій і Зарванській. Садиба на Зарванській була на розі з провулком, який у XIX ст. називали Макаревським (з 1900 р. - Вузьким, нині без назви). Двоповерховий будинок, що належав МАКАРЕВИЧАМ, а потім Леону РАКОВСЬКОМУ, зберігся. Його сучасна адреса - Зарванська, 17.

Леон РАКОВСЬКИЙ народився 1856 р. у с.Юрківці Кам'янецького повіту (тепер Чемеровецького району). В юні роки оволодів кількома фахами, працював слюсарем і механіком, добре знався на електро і гідротехніці. А ще завжди цікавився історією та культурою рідного краю. У молоді роки деякий час жив і працював у Львові та Києві. Згодом повернувся на Поділля і 1879 р. відкрив в Юрківцях майстерню, де виготовляв штори з дерев'яних паличок, які власноруч покривав художнім розписом. Ці вироби не раз нагороджували на місцевих і закордонних виставках, вони мали великий попит. Крім того, РАКОВСЬКИЙ виготовляв високохудожні написи, таблиці, вивіски.

У середині 1880-х pp. РАКОВСЬКИЙ переніс свою майстерню до Кам'янця. Досить скоро він став у місті відомою і шанованою людиною. Жвавий, дотепний, енергійний РАКОВСЬКИЙ входить у громадське життя міста. Упродовж 15 років він був членом-скарбником Сирітського суду, діяльним членом Кам'янецького вільного пожежного товариства.

У Кам'янці РАКОВСЬКИЙ захопився фотографуванням і досяг у цій справі неабиякого успіху. У своїй садибі він відкрив фотопавільйон. РАКОВСЬКИЙ знімав пам'ятки архітектури Кам'янця, предмети старовини, народні типи Поділля, одяг тощо. Він брав активну участь у першій промислово-сільськогосподарській виставці, що 1902 р. відбулася в Кам'янці. Павільйон, споруджений РАКОВСЬКИМ, відзначався оригінальністю серед інших павільйонів виставки. У ньому продавали видані Раковським пам'ятні листівки з віршем кам'янецької поетеси Яніни ГУРСЬКОЇ.

1904р. РАКОВСЬКИЙ вступив до Подільського історико-археологічного товариства, став одним із його найдіяльніших членів. У товаристві високо цінували його глибокі та різноманітні знання, любов до пам'яток старовини, численні фотороботи. Він неодноразово поповнював експонатами фонди давньосховища (історичного музею), створеного 1890 p., РАКОВСЬКИЙ був переконаним прихильником передачі приватних колекцій до музею для загального користування.

РАКОВСЬКИЙ помер 1908 р. Після його смерті, згідно з побажанням чоловіка, його дружина передала до музею барельєфний вид Старої фортеці, дві урни, що прикрашали кармелітський костел, кілька чавунних ядер, кайдани, знайдені в підземеллях кам'янецького магістрату, інші речі. Багато предметів і речей було передано до музею ще при житті РАКОВСЬКОГО. Особливо велику цінність становило зібрання фотографій старовини та пам'яток архітектури Кам'янця. Леон РАКОВСЬКИЙ залишився в пам'яті сучасників як цікава, непересічна людина, що відігравала помітну роль у культурно-громадському житті міста. А також посприяла його телефонізації.

Як засвідчує Олександр ПРУСЕВИЧ, перед Першою світовою війною в Кам'янці-Подільському було вже 140 абонентів телефонної мережі. 6 листопада 1910 р. навіть відкрито міжміське телефонне сполучення - між Кам'янцем-Подільським і Хотином.

Справжня телефонізація Кам'янця стала проводитися із середини 1960-х pp. У травні 1965 р. розпочався монтаж нової міської АТС на 2000 номерів, її планували ввести в експлуатацію в четвертому кварталі 1965 р. Тож на початку 1966 p., коли АТС стала до ладу, замість тризначних номерів кам'янчани перейшли на чотиризначні. 24 листопада 1980 р. в місті з'явилися перші п'ятизначні номери телефонів. АТС-3 введено в дію ЗО грудня 1983 р. Наприкінці листопада 1992 р. державна комісія прийняла в експлуатацію збудоване в мікрорайоні Жовтневому приміщення АТС-4. Уже в XXI ст. Кам'янець обзавівся сучасною АТС-5.

Достукався до України та Кам'янця і мобільний зв'язок. Спільне підприємство (українсько-дансько-голландсько-німецьке) «Український мобільний зв'язок» (УМЗ) розпочало діяльність у липні 1993 р. У Кам'янці-Подільському станцію мобільного зв'язку задіяно 3 липня 1996 р. Першою фірмою, що стала обслуговувати клієнтів у Кам'янці-Подільському, було спеціалізоване підприємство «Паритет» - офіційний представник УМЗ. Першим стандартом, запровадженим у місті в липні 1996 p., був NMT. 1 червня 2002 р. у Кам'янці-Подільському введено ще один стандарт від УМЗ - GSM 900.

У вересні 1999 р. у місті запроваджено пейджинговий зв'язок.

РАДІО

Радіомовлення на Поділлі ведеться з 1924 р. Велику роль у популяризації радіо відіграло радіоаматорство. У Кам'янці-Подільському з ініціативи професора Віктора БЕРНАЦЬКОГО, студентів інституту народної освіти ВОЗНЕСЕНСЬКОГО, МАКАРЕВИЧА було створено гурток любителів радіо. Внаслідок проведеної гуртківцями тривалої підготовчої роботи 8 вересня 1925 р. численна аудиторія слухала радіоконцерт.

Український фізик Віктор Костянтинович БЕРНАЦЬКИИ народився 6(18) грудня 1882 р. в місті Катта-Курган Самаркандської області (нині Узбекистан) під час мандрівок у зв'язку зі службовими обов'язками батька - поштового урядовця. Коли хлопчику було три роки, батьки переїхали до Києва. Тут Віктор закінчив гімназію, а 1908 р. фізико-математичний факультет Київського університету. Від 1909 р. викладав математику й фізику в середніх навчальних закладах Кам'янця-Подільського (в технічній і комерційній школах, від 1912 р. в жіночій гімназії Славутинської).

У 1915-1918 роках, під час Першої світової війни, БЕРНАЦЬКИИ перебував на фронті. Після демобілізації з російської армії повернувся до педагогічної праці в Кам'янці-Подільському. Від ЗО листопада 1919 р. працював старшим асистентом кафедри фізики фізико-математичного факультету Кам'янець-Подільського державного українського університету. 1920 р. читав в університеті додатковий курс фізики. Після реорганізації університету перейшов читати фізику в інститут народної освіти. У 1919, 1920, 1921 pp. завідував українською гімназією для дорослих, а потім школою для дорослих. Кілька років працював у сільськогосподарському інституті. Від 1927 р. БЕРНАЦЬКИЙ - професор другої групи, від 1929 р. - проректор ІНО. Після реорганізації ІНО в інститут соціального виховання працював у ньому професором фізики. 1933 р. БЕРНАЦЬКИИ виїхав до Києва. 1937 р. його заарештували. Подальша доля вченого невідома.

Із середини 1920-х pp. у Кам'янці-Подільському діяла радіостанція. Велику роль у її створенні відіграло Товариство любителів радіо. Поступово радіофікуються села. Спершу радіоприймач установили в селі Руда. У жовтні 1926 р. Всеукраїнське управління сільбудинками відпустило кошти на відкриття трьох радіоустановок у подільських селах, зокрема, у Приворотті (нині Подільське). 1927 р. в Кам'янецькому окрузі діяло 28 радіоустановок.

Наприкінці 1937 р. при Кам'янець-Подільському облвиконкомі було створено обласний комітет радіоінформації. Відновив роботу в жовтні 1944 р. вже у Проскурові (нині Хмельницький). Спочатку обласне мовлення велося на Проскурів і Проскурівський район, а від листопада 1945 р. - на всю область.

6 червня 1997 p., якраз на День журналіста, на частоті 107,5 МГц запрацювала FM-радіостанція «Імпульс». Першим її ведучим був Михайло КОЦЮБАНСЬКИЙ, який вийшов в ефір під псевдонімом Адам КОМИШЕВСЬКИЙ.

ТЕЛЕБАЧЕННЯ

У серпні 1964 р. у Кам'янці-Подільському було близько 300 телевізорів. 15 серпня 1964 р. газета «Прапор Жовтня» вперше надрукувала телепрограму. Оскільки передачі приймали з Чернівців, зображення на екранах були бліді, невиразні. Тож постало завдання - збудувати, власний телеретранслятор. Його будівництво розпочалося у вересні 1964 р. на вулиці Загородній (нині проспект Гру-шевського) - на найвищий точці міста. Ретранслятор мав стати до ладу до кінця року: його введення в експлуатацію включили до соціалістичних зобов'язань міста на 1964 р. Насправді ретранслятор увели в дію тільки в серпні 1966 р. Він був заввишки 83,5 м (був найвищою спорудою області), мав радіус прийому 12-15 км на кімнатну антену. 1972 р. став до ладу телеретранслятор у Старій Ушиці.

1980 р. розпочато будівництво нового телеретранслятора біля с.Кульчіївці. Він мав забезпечити якісну трансляцію двох програм у кольорі на 21-му і 33-му каналах дециметрового діапазону. Через два роки ретранслятор планували ввести в експлуатацію. Насправді він став до ладу 1 січня 1984 р. - почав транслювати передачі ЦТ-1. 1 жовтня 1985 р. почалася трансляція передач УТ-1. Старий ретранслятор у місті відключили 1 січня 1987 р.

6 червня 1991 р. в Кам'янці-Подільському підключено першого абонента до мережі кабельного телебачення, створеного ЗО листопада 1990 р.

17 липня 1996 р. вперше вийшла в телеефір із регулярними передачами Кам'янець-Подільська телерадіокомпанія.

 

Олег БУДЗЕЙ, «ПОДОЛЯНИН»