Рицарі
Головна / Історія Кам'янця-Подільського

Історія Кам'янця-Подільського

Вигляд Кам'янецької фортеці до 12 ст.На території Кам'янця-Подільського люди жили здавна. Тут знаходять знаряддя праці доби верхнього палеоліту (40-30 тис. років тому), старожитності трипільської культури IV-III тис. до н.е. (велике селище в урочищі Тата-риськи, декілька місцезнаходжень в Старому місті), поселення черняхівської культури (II-V ст. н.е.). На правому березі Смотрича, в районі Гончарної башти, виявили рештки східнослов'янського селища. Проте міський осередок, як довели археологи І.Винокур і М.Петров, сформувався на території Старого міста в другій половині XII ст. Тоді ж виникло неве-лике дерев'яне укріплення на території Старої фортеці. Кам'янець входив до складу Пониззя (одна з областей Галицько-Волинського князівства).

На початку XIV ст. край було спустошено татарами. Близько 1362 р. Поділлям заволодів великий литовський князь Ольгерд. Він передав край своїм племінникам - князям Коріатовичам. їх першою столицею став Смотрич (в 30 км на північ від Кам'янця).

Легенди розповідають, що під час полювання на оленів брати Коріатовичі потрапили на півострів, оточений водами Смотрича. Вони вирішили збудувати місто. 7 лютого 1374 р. Юрій і Олександр Коріатовичі надали жителям міста привілей на самоврядування за магдебурзьким правом (пізніше цим правом користувалася польська громада міста). Близько 1375 р. Кам'янець став столицею Поділля. Літописи приписують Коріатовичам будівництво кам'яної фортеці в Кам'янці.

Про Юрія Коріатовича відомо, що в 1374 р. він став "господарем" Молдавії, проте незабаром його там отруїли. У 1374-1380 pp. Поділлям правив Олександр Коріатович. 1375 року, перебуваючи в Кракові, він надав краківським купцям привілей на торгівлю з Поділлям. У 1380-1391 pp. правив його брат Костянтин. Останнім з братів Коріатовичів князював наймолодший — Федір (12), який, за висловом літописця "з підданства і повинності великого князя литовського вибився".

Князь ВітовтУ 1393 р. великий литовський князь Вітовт завоював Поділля. Федір Коріатович з багатьма подолянами змушений був покинути рідний край та оселитися в Закарпатті. Західне Поділля, разом із Кам'янцем, Вітовт передав польському королеві Владиславові II (Ягайлові).

На рубежі XIV-XV ст. статус міста ще декілька разів змінювався. Ягайло передав Західне Поділля "на князівських правах" краківському воєводі Спиткові, а після його смерті (1399 р.) - своєму братові, литовському князеві Свидригайлу. Пізніше місто знову стало королівським. У битві під Грюнвальдом (1410р.) три загони подолян билися у складі польського війська. На їхніх прапорах сяяло сонце - давній символ краю.

У 1411 р. Ягайло уступив Західне Поділля Вітовтові. Після смерті Вітовта польський загін при підтримці місцевої шляхти в 1432 р. захопив місто. У 1434 р. Кам'янець став центром Подільського воєводства у складі Польського королівства.

Чотири рази в Кам'янці побував польський король Ягайло (у 1404, 1410, 1411 і 1417 рр.), двічі - КазимирЯгелончик (в 1448 і 1460 pp.). В 1502 р. король Олександр підтвердив привілеї міста Кам'янця, що надавалися його попередниками. Гербом Подільського воєводства було затверджено сонце на білому полі.

Місто вважалося за один з головних бастіонів Польського королівства у боротьбі з татарами. В 1430-1630-х роках було відбито понад 40 нападів татар, турок і молдаван. Не випадково середньовічний Кам'янець називали "редутом християнства". На спорудження стін і башт фортеці дали кошти навіть римські папи Юлій II і Лев X. Тому одна з башт, споруджена у 1503-1513 pp., має назву Папської.

Населення міста складали три національні громади: русьа (українська), польська, вірменська. Кожна з громад мала свій магістрат, власне судочинство, окремі герби і печатки.

Кам'янець-Подільські громади середньовіччя, Кам'янець-ПодільськийДля української спільноти гербом було зображення святого Миколая (10), для вірменської - Агнця Божого (9), для польської - святого Юрія на коні (8). Вчені допускають, що святий Юрій спершу був гербом всього міста, адже саме його зображено на печатці князя Олександра Коріатовича (11). Цей герб також вміщено на Надворітній вежі (з боку міста) Руської брами (13).

Руська громада одержала підтвердження на управління згідно своїх старих звичаїв у 1467 р. У 1491 р. король Казимир Ягелончик встановив, що кам'янецькі русини з вини своїх війтів зазнавали утисків, багато з них втратили свої будинки та покинули місто. Король відновив давні привілеї громади та надав нові. Зокрема, війт руської громади мав право судити у всіх справах згідно прав руських, "включно з правом меча".

Представники руської громади переважно селилися у північній частині міста, а також у долині. Однією з найдавніших пам'яток цієї громади є Петропавлівська церква, збудована близько 1580 р. (16).
Вірмени, як вважають вчені, прибули до Кам'янця з Криму, де вони жили протягом довгого часу (там вони засвоїли так звану вірмено-половецьку мову, яку вживали в побуті). До Кам'янця вірмени принесли з собою чудотворну ікону Божої матері (22). На території Польського королівства вірменська громада Кам'янця була однією з найбільших, поступаючись за впливом лише вірменській громаді Львова.

У Кам'янці вірмени селилися переважно в південній частині міста, над якою велично підноситься дзвіниця колишнього собору, що одночасно є і оборонною вежею. Одна з найдавніших вірменських пам'яток - церква св.Миколая. В її стіну вставлено камінь з написами і зображенням хреста. Центром життя громади був собор, який не зберігся.

Кам'янецькі вірмени отримали привілей на самоврядування у 1496 р. За привілеєм вони мали право займатися різними ремеслами та звільнялися від роботи при королівських млинах (крім воєнного часу). Серед представників вірменської громади було чимало купців, які займалися торгівлею зі Сходом (Туречиною, Персією, Кримом). Зберігся вірменський торговий будинок (27, 30) і торгові склади (29).

Фортеця в Кам'янці-ПодільськомуНайдавніший відомий опис Кам'янецького замку відноситься до 1494 р. Тоді в замкові з боку міста знаходилася брама з баштою, з північного боку - Пільна брама. Гарнізон замку мав на озброєнні 11 гармат і одну велику "тарасницю". Декілька башт з'явилося в замку на початку XVI ст.: Папська , споруджена на кошти кам'янецького римо-католицького єпископа Якуба Бучацького башта Ковпак, Біла (кошти на її побудову надав примас Польщі архииєпископа; Ян Ласький), Рожанка, збудована на пожертву влоцлавського єпископа Креслава з Курозвенока та інші. У 40-х роках XVI ст. роботами над посиленням фортеці керував королівський архітектор Якуб Бретфус (Іов Претвич). На башті Новій східній збереглась плита з текстом його присвяти: " 1544, Боже, тобі єдиному слава. Іов Претвич, архітектор" . В розпорядженні гарнізону фортеці на той час було 14 гармат, 43 гаківниці, 30 аркебузів та 20 мушкетів.

Міські укріплення з кам'яними баштами та стінами з бійницями з'являються в XV ст. У XVI - першій половині XVII ст. вони значно розбудовуються. В долині Смотрича були споруджені могутні вузли оборони, що одночасно були і шлюзами: Польська (35) і Руська (17) брами. Через них можна було потрапити в місто, попередньо подолавши броди. У випадку небезпеки шлюзи опускалися і рівень води в річці піднімався.

Ремісничі цехи доглядали за окремими ділянками укріплень. Деякі башти отримали назви відповідних цехів: Гончарська, Різницька, Слюсарська, Кушнірська.

Кам'янець був значним центром ремесла і торгівлі. Тут існувало близько 16 ремісничих цехів: різників, пекарів, шевців, кушнірів, ковалів, слюсарів, мулярів, гончарів тощо. Не бракувало і художніх ремесел, на-приклад золотників (у 1520 р. золотник русин Матейко був викритий як фальшивомонетник), малярів і музик. Були також цирульники і аптекарі.

У 20—30-х роках XVI ст. в Кам'янці працювало від 19 до 26 пекарів. Королівські податківці в 1535 р. за-стали на ринку міста 10 яток різників і 16 лавок шевців. У 1565 р. в місті вело торгівлю більш ніж 60 різнома-нітних крамниць, де продавали м'ясо, тканини, взуття тощо. Хліб випікали 53 пекарі.

План Кам'янця - РубейсМісто було одним з важливих посередників у торгівлі між Європою і Азією. Королівськими декретами було наказано купцям з Туреччини і Молдавії їздити до Львова лише через Кам'янець та сплачувати тут від-повідне мито. З Туреччини привозили перець, шовкові тканини, з Молдавії - худобу, вовну, солону рибу в бочках, з Угорщини - вино, срібло, коней.

У 1570 р. в місті налічувалося 3 тис. мешканців, 614 дерев'яних і 30 кам'яних будинків. А у 1613 р. державні ревізори налічили в місті більше 3 тис. будинків. Після великої пожежі 1616 р. перевага надасться кам'яному будівництву.

У 1662 p., коли збирався поголовний податок (ним обкладалися лише чоловіки віком старше 10 років), на-селення міста налічувало близько 6-6,5 тис. осіб. Поляки складали 45% жителів, вірмени - 29%, українці — 17%, євреї - 9%.

В XVII ст. в Кам'янці-Подільському з'явилися представники нових чернечих згромаджень: у 1606 р. - єзуїти, у 1623 р. - кармеліти босі, домініканки.

В 1610 р. єзуїти відкрили колегіум (46) з класами граматики, теології, поетики, риторики. Тут могли на-вчатися католики, православні чи протестанти. Діти з бідних сімей навчалися безкоштовно.

Кармеліти босі при своєму костьолі створили два брацтва: БожоїМатері Скаплєжноїі святого Йосипа. У замку постійно знаходився великий військовий гарнізон. Для зміцнення найбільш небезпечного західного напрямку 1621 року за голландським зразком під керівництвом королівського інженера і генерала артилерії Тео-філа Шомберга споруджено Новий замок - високі земляні вали у вигляді двох напівбастіо-нів, з'єднаних куртиною, перед якими вирили глибокий сухий рів. Вали і рів обклали каменем.
У XVII ст. в Кам'янці був один з семи артилерійських арсеналів Польського королівства.

Існує переказ, що побачивши в 1621 р. добре укріплений Кам'янець турецький султан Осман II запитав: "Хто збудував це місто?". "Сам Аллах" — почув у відповідь. "То нехай Аллах його і здобуває" — промовивши ці слова султан наказав своєму війську відступати.

У жовтні 1633 р. під стінами Кам'янця зазнало поразки 25-тисячне турецько-татарське військо Аббази-паші.
У 1648, 1651, 1652, 1653 і 1655 роках під мурами міста з'являлися козацькі полки під проводом Б.Хмельницького, М.Кривоноса та І.Богуна, проте спроби взяти твердиню були безуспішними.

12 серпня 1672 р. під стіни Кам'янця підступила 120-тисячна армія турецького султана Магомета IV. Гарнізон фортеці, за свідченням активного учасника оборони С.Маковецького, налічував всього 1060 осіб, у тому числі 24 драгуни Юрія Володийовського.

Після двох тижнів важких боїв командування гарнізону вирішило капітулювати. Під час переговорів (26 серпня) вибухнув пороховий погріб. Від вибуху загинуло близько 500 оборонців, у тому числі й найвідоміший герой оборони ("Гектор кам'янецький") Юрій Воло-дийовський. За умовами капітуляції польські війська та багато мешканців покинули місто.

Відвідання міста російським імператором Олександром II (1859 р.) сприяло вирішенню питання про розширення меж міста. У 1872 р. збудовано Новопланівський міст. Починається забудова Нового плану. Для архітектури міста кінця XIX - початку XX ст. характерні будинки готелю "Бельв'ю", Окруж-ного суду, Комерційного і Державного банків.

У XIX — на початку XX ст. Кам'янець тісно пов'язаний з іменами сотень діячів української, польської і російської культури.
У духовній семінарії навчалися С.Руданський, М.Леонтович, А.Свидницький. У місті і його околицях творили художники А.Хмельов-ський (св. Брат Альберт), В.Розвадовський, В.Гагенмейстер, О.Грен.

PoллеЛікар Йосип Ролле (1839-1894) (94; 95 -будинок в якому жив Й.Роллє) і православний священик Юхим Сіцінський (1859—1938), які досліджували історію Поділля, видали чимало праць про минуле міста і краю.

У Кам'янці народився відомий польський літературознавець Юзеф Калленбах (1861-1929), який викладав у Фрайбурзькому, Львівському, Варшавському, Віденському і Ягеллонському університетах. На схилі свого віку був ректором Ягеллонського університету.

В Кам'янці-Подільському діяли губернська і декілька приватних друкарень. У 60-х роках XIX ст. з'явилися перші фотографії Кам'янця-Подільського. Особливо великий вклад в популяризацію пам'яток Кам'янця-Подільського вніс фотограф М.Грем (1828—1911), засновник першого отосалону в місті.

На початку XX ст. в Кам'янці активно діяла "Просвіта", очолювана Костем Солухою.

На 1 січня 1913 року в Кам'янці мешкало 17274 православних, 23430 іудеїв, 8113 католиків, 378 лютеран, 36 мусульман, 4 вірмено-григоріан і 14 караїмів. 1 січня 1918 р. в місті мешкало 58 325 жителів.

У 1914-1917 pp. в місті перебував штаб російського Південно-Західного фронту.

За ініціативою місцевих патріотів у жовтні 1918 р. в місті відкрито Український державний університет. Його очолив видатний українознавець Іван Огієнко. Одним із засновників університету був міський голова Олександр Шульмінський .
Починаючи з квітня 1919р. півроку в місті перебував державний центр Української Народної Республіки: Директорія, уряд, військове командування.

В листопаді 1920 р. місто захопили більшовики. У 1928 р. уряд Української Соціалістичної Радянської Республіки оголосив про створення історико-культурного заповідника. З 1937 р. в Старій фортеці розміщується музейна експозиція.

Тисячі кам'янчан зазнали сталінських репресій. Було зруйновано багато храмів. У 1937 р. місто стало центром області.

Ратуша після війни в 1945р.У роки Другої світової віни населення міста скоротилося вдвічі (до війни налічувало 55 тис). Загинуло чимало історичних пам'яток - будинок ратуші в 1945 p.). З 32 кам'яниць XVI—XVIII ст. вціліло лише 4 (104 — кам'яниця Чарторийських).

У Кам'янці-Подільському знаходиться понад 150 цінних пам'яток історії та культури. За їх кількістю місто посідає третє місце в Україні після Києва і Львова.

В 1950-і роки розпочалися відбудовно-ре-ставраційиі роботи в Старому місті.

В кінці 60-х років минулого століття в Кам'янці-Подільському побував архітектор з Варшави Богдан Боберський. Його стурбував стан багатьох пам'яток, і особливо одного вірменського будинку, який от-от мали знести. Молодий архітектор звернувся з листом до радянського уряду України. О диво, незабаром надійшла відповідь, у якій стверджувалося, що урядом передбачено значні заходи по відбудові Старого міста. Цікаво, що той будинок, яким опікувався пан Боберський, у 1970-х pp. був відреставрований одним з перших.

У 1977 р. Старе місто разом з фортецею оголошено історико-архітектурним заповідником. 1998 року створено Національний історико-архітектурний заповідник "Кам'янець". Великі роботи по відновленню фасадів будинків у Старому місті проводилися у 1999 р. Реставраційні роботи ведуться і сьогодні. До співпраці залучаються фахівці з Польщі. Традиційно на практику до міста приїздять студенти-архітектори з Краківської політехніки.

Збереженням унікального краєвиду каньйону р.Смотрич у Кам'янці-Подільському зацікавилися фахівці ЮНЕСКО.

В другій половині XX ст. в Кам'япці-Подільському з'явилося багато нових промислових підприємств, серед яких були цементний, кабельний і електромеханічний заводи. Але одним із пріоритетних напрямків розвитку міста сьогодні є туризм. До нього щороку приїздять десятки тисяч туристів.

TERRA HEROICA - 2008

Традиційними у Кам'янці-Подільському стали дійства: в травні - День міста , у вересні - "Козацькі забави" і лицарські турніри - TERRA HEROICA, дитячий музичний фестиваль "Стара фортеця", етапи чемпіонатів України з повітроплавання та раллі.