Цікаве про місто:
"Малим Вавелем Поділля" називають кам'янецький костьол Святих Апостолів Петра і Павла не лише за досконалу архітектуру в якій знайшли втілення майже всі архітектурні стилі, а і завдяки значенню Кафедрального собору в духовному житті краю. Вже при вході на садибу привертає увагу невеликий пам'ятник: на колоні, увитій гірляндою з квітів - скульптура Христа Скорботного…
Микола І в Кам'янці-Подільському
Після раптової смерті Олександра І його середній брат Костянтин відмовився
зайняти престол, бо вважав, що бути в Росії царем - небезпечно для життя. "Якщо
не згноять в казематах, то задушать", - казав він, натякуючи на долю свого
батька та багатьох інших російських престолонаслідників.
Найменший же син Микола не побоявся одягнути шапку Мономаха. Ця людина відрізнялась від своїх старших братів у всьому, і перш за все своїм твердим характером, жорсткістю, здатністю самостійно приймати рішення, кожну справу доводити до кінця. В складних ситуаціях діяв рішуче, сміливо, швидко. Мав феноменальну пам'ять, знав багато європейських мов, вважався одним з найрозумніших і найбільш освічених монархів Європи.
Вся внутрішня політика Миколи І спрямовувалась на зміцнення абсолютної монархії, феодально-кріпосницької системи.
На початку 40-х років XIX ст. в Третій відділ особистої канцелярії царя стало надходити все більш донесень агентів відділу про невдоволення селян Подільської і сусідніх губерній намаганням поміщиків збільшити відробіткові повинності, про посилення на Правобережній Україні польського визвольного руху. Микола і сам хотів перевірити, що роблять місцеві власті для попередження можливих масових виступів проти існуючого ладу. Здійснивши поїздку по Катеринославській і Херсонській губерніях, цар зі своїм почтом направляється в Кам'янець-Подільський. Подільський губернатор О. П. Радіщев ще на початку серпня одержав повідомлення по лінії Третього відділення канцелярії про намір імператора відвідати Поділля в другій половині вересня 1842 року.
Ця звістка приголомшила всіх чиновників губернських установ, їх особливо турбувала доля Кам'янця: бути чи не бути йому адміністративним центром Подільської губернії. Вони знали, що всі губернські центри країни ще 30-40 років тому одержали з столиці проектні плани забудови вільних міських територій, а для Кам'янця міністерство внутрішніх справ такий план не замовило, бо група впливових чиновників цього міністерства вважала, що адміністративний центр Поділля перевести в інше місто - подалі від російсько-австрійського кордону - у Вінницю чи Брацлав. Звичайно, нікого не влаштовувала перспектива залишати славнозвісний Кам'янець і опинитись у периферійному містечку, переведеному в ранг губернського центру.
Губернатор, чиновники губернських присутствій добре розуміли, що шанси Кам'янця залишитись губернським центром залежать від того, яку позицію займе сам цар, а його позиція залежатиме від враження, яке справить на нього і його почет стан і вигляд міста. До речі, приїзд царя в місто губернські чиновники в першу чергу пов'язували з остаточним вирішенням питання про адміністративний центр Поділля.
О.П. Радіщев та його помічники взялися: за підготовку Кам'янця до прийому високого гостя. Було вирішено провести "косметичний" ремонт приміщень губернських, повітових і міських установ, храмів, житлових будинків, здійснити очистку площ і вулиць від бруду і сміття. До цієї роботи залучались не тільки жителі міста, а й солдати гарнізону та арештанти з губернського відділення виправних робіт.
Щодня, навіть у неділю, кипіли роботи на площах і вулицях міста. Особливо багато довелось попрацювати на Центральній площі, яка служила центральним міським ринком. Тут щодня торгували продуктами харчування, новим і поношеним одягом, взуттям, господарськими та іншими товарами. Читач може уявити собі санітарний стан цієї площі, коли скажемо, що там не було ні туалетів, ні каналізації, а очищалась вона від сміття і смердючого гною не регулярно. І все-таки ринок, як і весь Кам'янець, став чистим і свіжим. Було все підготовлено для ілюмінування Луб'янівського скверу, який розкинувся вздовж Старобульварного спуску поблизу Турецького мосту, а також фортеці, башт і бастіонів міських укріплень, мінарету кафедрального костьолу, куполів православних храмів.
Микола І зі своїм почтом прибув в Кам'янець 23 вересня 1842 року, коли почало сутеніти. Майже всі кам'янчани вийшли на вулиці, по яких мали проїжджати царські екіпажі. Кожному хотілось побачити "Божого помазанника", щоб потім внукам і правнукам розповісти про цю визначну подію в житті міста.
Спустившись по Почтовому тракту вниз до Польсько-Фільварецького мосту, і піднявшись до Вітряної брами, екіпажі проїхали Поштовою (Косіора) і Троїцькою (Володарського) вулицями, Центральною площею, Дворянською (К. Лібкнехта) вулицею і зупинились на Губернаторській площі напроти Казематної башти. Коли гості вийшли з екіпажів, раптом все місто запалало в різнокольорових вогнях ілюмінацій. Відомий в той час художник Вернет, який був у складі імператорського почту, пізніше згадував, що такої ефектної ілюмінації він ніде не бачив, навіть у столиці, і на другий день зробив малюнок побаченого на папері, щоб у своїй майстерні перенести його на полотно.
Потім цар рушив до канцелярії губернатора і, прийнявши рапорт О. П. Радіщева, піднявся на другий поверх, де до 11 години вечора читав і підписував рескрипти та інші папери, доставлені сюди з столиці.
Вранці наступного дня він прийняв делегатів від дворянства і чиновників. "Панове! - сказав імператор їм. - Мені приємно, що під час мого першого перебування в Кам'янці-Подільському губернське начальство добре вас атестувало. Раджу вам і в майбутньому бути такими ж, щоб я міг бути вами задоволений, що, звичайно, буде для вашої користі, яку я вам більше бажаю, ніж ви самі собі". Ця промова - коротенька, але вона добре характеризує метод Миколи І, яким він постійно користувався, здійснюючи управління державою.
Після відвідування Кам'янецького православного собору, яким тоді служила маленька Іоанно-Предтеченська церква монарх оглянув гарнізонний батальйон. Стан і виучка батальйону не сподобались йому, і він наказав посадити командира на гауптвахту.
Микола І поцікавився станом єдиного в місті середнього загальноосвітнього навчального закладу - чоловічої гімназії, яка рік тому розмістилась у новому, спеціальному для неї збудованому корпусі (нині тут розміщується історичний факультет педінституту). Туди його супроводжував губернатор.
Перший поверх гімназії цар не оглядав, бо він був відведений для квартир (у лівому від входу крилі поверху розташовувалась квартира директора, а в правому - вчителів). На другому поверсі побував в класах, на третьому - в залі урочистих актів, де прийняв рапорт чергового гімназії - учня 8 класу, мав розмову з вихованцями навчального закладу. Діти молодших класів сподобались йому більше. В цілому станом і організацією навчання в гімназії монарх залишився задоволеним.
Микола І також виявив бажання відвідати фортецю і ' в'язницю. Там він прискіпливо перевірив стан обмундирування караульних, їх зброю. Мундири солдатів виявились дуже зношеними, а зброя іржавою. Запідозривши коменданта фортеці-в'язниці у зловживаннях по службі, цар наказав заарештувати його і віддати до суду.
Повернувшись до канцелярії губернатора, до пізнього вечора приймав дворян і чиновників в особистих справах, обіцяючи вжити заходи по всіх справедливих скаргах і проханнях. Та бажаючих потрапити на прийом було значно більше, ніж відводилось часу для цього. І щоб нікого не образити, цар наказав своєму ад'ютанту Орлову залишитись у Кам'янці ще на кілька днів, щоб вислухати всіх, хто мав потребу в допомозі.
Імператор залишив місто в першій половині дня 25 вересня. Подолавши близько 40 верст, обідав на кінно-поштовій станції Тинна. Государ все-таки пожалів коменданта кам'янецької фортеці. Він вислав кур'єра з розпорядженням звільнити його з-під арешту і не віддавати до суду.
А якими ж були наслідки обговорення питання про переведення адміністративного центру губернії в інше місто? Відомостей про те, що сказав з цього при воду цар, немає. Можна лише гадати, що Микола І залишився задоволений Кам'янцем", як губернським центром. Враження, яке справила подільська перлина на нього, і на його сина Олександра II, який теж відвідав наше місто, було настільки глибоким, що аж до початку першої світової війни ніхто не повертався до цього питання. Більше того, за розпорядженням Миколи Павловича міністерство внутрішніх справ одержало завдання негайно організувати розробки проектного плану забудови вільних міських територій, а в лютому 1845 року цей план затвердив уряд.
Не залишилась без наслідків поїздка царя по повітах Поділля і сусідніх губерній. Було прийнято ряд законодавчих актів, які полегшували вихід окремих категорій селян з кріпосної залежності, а в 1847-1848 роках була проведена так звана інвентарна реформа, яка обмежила відробіткові і натуральні повинності, селян Подільської, Волинської і Київської губерній.
Гарнага І. Російські царі в Кам'янці. Микола І // Кам'янець-Подільський вісник, 1991. - 3-6 липня.
