Рицарі
Головна / Усі церкви Кам'янця

Хрестовоздвиженська церква

Хрестовоздвиженська церкваТипова для Поділля споруда з більш високим, широким триярусним центральним зрубом, що переходить у восьмигранник, завершений шатровим дахом без залому. Висота в інтер’єрі до зеніту верху 10 м.

В 17 ст. на місці теперішньої церкви існувала церква Св.Хреста для русинів. На поч. 18 ст. на Карвасарах існувала уніатська церква “улаштована” або “відновлена ” священником Божовським.

В кін. 18 ст. церква занепала і в 1799 р. розпочалось будівництво нової церкви, яка була закінчена в 1801 р. і освячена як православна.

В 1988 р. завершені ремонтно – реставраційні роботи.

Якщо йти до Старої фортеці з міста, з Замкового (або як часто в просторіччі говорять Турецького) мосту, ліворуч, вздовж бурхливої в цьому місці р. Смотрич відкривається мальовничий пейзаж, прикрашений вербами, що схилилися над річкою. А коли спуститися крутими сходами біля мосту і, пройшовши трохи, перейти через вантовий місточок, опинитеся в затишному куточку біля унікальної будови Хрестовоздвиженської церкви.

Хрестовоздвиженська церква кінця 19ст.Тихо шумить невтомний Смотрич, співають птахи, а ви проходите зеленим килимом м'яких трав до храму. Церква стоїть на підмурку, щоб під час повені вода Смотрича не заливала її. Цю необхідність майстри поставили також на службу мистецтву, надавши будівлі більшої піднесеності та виразності. Розташована біля підніжжя фортеці, церква - одна з найоригінальніших пам'яток Подільського дерев'яного зодчества. Для цієї невеликої тридільної однобанної (тобто однокупольної) споруди характерне тонко знайдене співвідношення бічних зрубів і центральної бані наметового типу. Церква і башта-дзвіниця з її високим наметовим дахом творять єдиний ансамбль, що, наче ювелірна оздоба, припасований до архітектури споруд, які височать над Карвасарами.

Фото 1880-х рр.
Репродуковано з книги О.Прусевича
"Кам'янець-Подільський" (1915 р.)

Назва "Карвасари" пов'язана з тюркським словом "караван-сарай" - місцем, де зупинялися каравани подорожуючих східних купців, які прямували до Кам'янця. Звідси вони, сплативши мито, в'їжджали до міста нижньою дорогою, що йшла попід Замковим мостом і скелі каньйону Смотрича та через Руську браму.

Щодо давності поселення, то Є. Сіцінський повідомляє: поселення Карвасари існувало з XV ст. Тут були облаштовані сараї для зберігання товарів купців. У XVII-XVIII ст. тут жили євреї, яким у ті часи не дозволялося жити в місті. Коли 1797 р. їм дозволили жити в Кам'янці, більш заможні переселились до міста, а на Карвасарах залишилась лише біднота.

 
Фото 1916 р. [Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні. - К. : 1995 р., т. 1, с. 63].

Чи була тут в XVI ст. церква - невідомо. Відомо, що вона існувала вже XVIII ст. До Карвасарського приходу належали села, які були розташовані поблизу Кам'янця - Татариськи, Кубачівка, Янчинці, Підзамче і Видрівка (низка будинків внизу біля річки навпроти Польських фільварків). Нараховувалось понад тисячу (1178) прихожан.
Є твердження, що під час турецької окупації церква була перетворена на мечеть. Чи проіснувала ця будова до XVIII ст. - невідомо, але 1739 року на Карвасарах була однобанна церква, яка під кінець століття була вже у непридатному стані. 1779 р. було розпочате будівництво нового храму. Існуюча нині церква - дерев'яна, однокупольна. Її було освячено 1801 р. розпорядженням преосвященного Іоанікія - єпископа Кам'янця-Подільського і Брацлавського.

 

Фотографія (ліворуч), фасад і план за обміром П. Юрченка (праворуч).
[Юрченко П.Г. Дерев’яне зодчество України. - К.: 1949 р., с. 37, 85]

Протоієрей Скворцов, який у 30-х роках ХІХ ст ревізував церкви, побачив Карвасарську церкву однією із найбідніших. Тодішній архипастир Ксенофонт звернувся до володаря Карвасар князя Голіцина з проханням потурбуватися про ремонт церкви і привести її до благовидного стану.

Цікавої думки щодо Хрестовоздвиженської церкви дотримується вчений фахівець-реставратор Ольга Пламеницька. В своїй книжці "Християнські святині Кам'янця на Поділлі” вона стверджує, що при вході до ущелини, під Замковим мостом, стояла не дерев'яна, а мурована церква, зображена на мідній гравюрі Томашевича плану міста під назвою "Руська церква Святого Хреста на Карвасарах". Проаналізувавши архітектурну графіку гравюри, Ольга Пламеницька вважає, що прийоми зображення на ній церков дають підстави вважати: попередником теперішнього Хрестовоздвиженського храму був мурований храм. Його було зруйновано або майже зруйновано турками при штурмі Кам'янця. 1672 року він знаходився надто близько від замку, який був головним об'єктом захоплення.

У XVI ст. православна громада русинів-українців, витіснена католиками з верхнього міста, змушена була освоювати долину Смотрича, де раніше існували лише млини українців, вірменів та поляків. Долина, згідно з оборонною концепцією міста, не була призначеною для житлової забудови: адже під час нападів на місто каньйон штучно затоплювався. За характером зображення на гравюрі і, зрештою, за будівельною логікою, церква знаходилась у зоні періодичних затоплень і мала бути мурованою. За описом 1739 р. вона відома вже як дерев'яна однокупольна. З чого випливає, що при будівництві використали лише підмурки попередньої мурованої церкви. Церкву, очевидно, відновили поспіхом, проіснувала вона недовго і вже у 1774 р. зазначено, що вона "ветха" і непридатна для проведення служби. Тож у 1799 р. розпочате будівництво нового храму, який був освячений 1801 року. Нова Хрестовоздвиженська церква була тризрубною, на мурованому фундаменті, одноверхою. До вівтарного зрубу з півночі примикала маленька ризниця. Вхід знаходився на північному фасаді, де перед центральним зрубом влаштували паперть на фігурних стовпчиках. Над бічними прямокутними в плані зрубами, що мали двосхилі дахи, підіймався восьмерик, тобто восьмигранний в плані зруб. До торця західного зрубу була прибудована ширша за зруб дзвіниця під наметовим дахом з главкою.

Цей храм - єдиний дерев'яний храм, який зберігся у Кам'янці. Він репрезентує подільську традиційну школу дерев'яного церковного будівництва. Адже майже всі церкви Кам'янця спочатку свого існування були дерев'яними.

В наші часи при реставрації дзвіницю було відірвано від церкви і поставлено окремо зі зрозумілою реставраційною метою - показати, як то кажуть, "у чистому вигляді" первісний тризрубний храм. Але було створено одночасно інший ансамбль. Тому треба враховувати, що в такому вигляді він ніколи не існував.

У часи атеїстичної влади, після Пасхи 1953 р. храм закрили, демонтували престол, жертовник, іконостас, верхній клірос, і доля їх донині невідома. Храм до 1965 р. використовувався як кінотеатр. У грудні 1991 р. храм відкрито для богослужіння, встановлено престол і жертовник, 1993-го - верхній клірос, 1994-го - іконостас, 1995-го - дзвін. У 1997 р. було оздоблено іконостас, виготовлена "Голгофа" та змонтоване паникадило. У 2003-2005 р.р. здійснено розпис храму. Виконано реставрація покрівлі, встановлені хрести на куполи і дзвіниці.

Хрестовоздвиженська церква - загальний виглядХрамове свято відзначається 27 вересня. Свято це встановлене у IV ст. в зв'язку із знайденням хреста, на якому було розіп'ято нашого Господа Ісуса Христа. Вороги Господа зарили хрест в землю разом із хрестами, на яких були розіп'яті розбійники. Згодом на тому місці побудували ідольський храм. Так минуло три століття. Мати Імператора Костянтина Великого, цариця Олена відправилися до Єрусалиму з метою знайти хрест, на якому було розіп'ято Спасителя. Розпитуючи людей, вона знайшла місце, де його було зарито, наказала розібрати ідольський храм і розрити землю. Там було три хрести, а який з них чий, допоміг встановити Господь.

В той час поблизу несли покійника. Патріарх запропонував покласти на покійного хрести один за другим, два хрести ніяких наслідків не дали, а коли поклали третій хрест - покійник воскрес. Зрозуміли тоді - це був хрест Христовий. Тоді зібралося багато людей. Всім хотілось побачити хрест і поцілувати його. Та через багатолюдство зробити це було неможливо. Цариця Олена і патріарх Макарій піднялись з хрестом на підвищене місце і піднесли догори хрест, тобто воздвигли і поставили. Від чого і свято отримало назву Воздвиження чесного і животворящого Хреста. Потім Хрест внесли до храму. Нині частки чесного животворящого Хреста є у багатьох містах, є вони і у Довжоцькому храмі Різдва Богородиці.

Молячись у це свято, віруючі вклоняються Хресту і прославляють Святе Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, співаючи; "Хресту твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славим!"



Підготував Василь Столяренко
"Кам'янець-Подільський вісник", № 23, 6 червня 2008 р.


Блека розповідає про Хрестовоздвиженську церкву на сайті https://www.castles.com.ua/karvasary.html