Рицарі
Головна / Відомі Кам'янчани

Композитор Йосип КОТЕК

Йосип Котек

1877р. Йосип Котек (зліва) та Петро Чайковський

У січні 1877 p. 36-річний російський композитор Петро ЧАЙКОВСЬКИЙ писав братові Модесту, з яким завжди відверто ділився своїми любовними переживаннями:

«Я его знаю уже 6 лет. Он мне всегда нравился, и я уже несколько раз понемножку влюблялся в него. Это были разбеги моей любви. Теперь я разбежался и втюрился самым окончательным образом. Когда по целым часам я держу его руку в своей и изнемогаю в борьбе с поползновением упасть к его ногам... - страсть бушует во мне с невообразимой силой, голос мой дрожит, как у юноши, и я говорю какую-то бессмыслицу. Однако же я далек от желания телесной связи... Мне нужно одно: чтобы он знал, что я его люблю бесконечно, чтобы он был добрым и снисходительным деспотом и кумиром... Была восхитительная лунная ночь. Я нанял тройку, и мы полетели. Я не могу рассказать тебе тысячи подробностей, причинявших мне неизъяснимое блаженство. Я его кутал, обнимал, оберегал. Он жаловался на холод в кончике носа.

Я голой рукой придерживал все время воротник его шубы, чтобы согреть этот священный для меня кончик. Замерзание руки причиняло мне и боль и вместе самое сладкое чувство сознания, что я страдаю для него...»

У цьому листі мова йде про 21 -річного уродженця Кам'янця-Подільського Йосипа КОТЕКА, який півроку тому блискуче закінчив Московську консерваторію та зарекомендував себе як скрипаль із величезним потенціалом.

КАМ'ЯНЕЦЬКИЙ ЧЕХ

Розповімо детальніше про нашого земляка. Йосип Йосипович КОТЕК народився 25 жовтня (б листопада за новим стилем) 1855 р. в губернському місті Кам'янці-Подільському в сім'ї вчителя музики. При народженні хлопчику дали подвійне ім'я - Едвард-Йозеф. Походив він із чеських дворян. Та й прізвище, як бачимо, мав типове для чехів (згадаймо Ярослава ГАШЕКА, Карла ЧАПЕКА, Зденека КОМІНЕКА).

Спочатку майбутній скрипаль закінчив музичну школу при Київському відділенні Російського музичного товариства (нині знамените Київське державне вище музичне училище імені Рейнгольда ГЛІЄРА). Далі, у 1871-1876 pp., навчався в Московській консерваторії. Причому навчався одразу по двох класах: по класу скрипки - спочатку в професора Фердінанда ЛАУБА, потім у професора Івана ГРЖИ-МАЛІ, а по класу композиції - в професора Петра ЧАЙКОВСЬКО-ГО. Закінчив консерваторію з дипломом і медаллю.

«ПО 5 И 6 РАЗ В ДЕНЬ»

Як засвідчує наведений вище лист ЧАЙКОВСЬКОГО, Петро Ілліч '«по самісінькі вуха» закохався в свого колишнього учня. Проте, як зазначають західні дослідники, немає жодних доказів, що скрипаль відповів взаємністю на почуття композитора. Підтвердженням цьому може служити лист композитора від 4 травня 1877 p.j в якому Петро ЧАЙКОВСЬКИИ знову пише братові Модесту про своє кохання до Йосипа КОТЕКА: '«Моя любовь к известной тебе особе возгорелась с новой и небывалой силой! Причина этого ревность. Он связался с Эйбоженкой, и они......по 5 и 6 раз в день. Сначала это от меня скрывалось, но сердце мое мне еще раньше сказало правду. Я старался отдалить от себя эту мысль, выдумывая себе разные утешения. Но в один прекрасный день он мне во всем сознался. Не могу тебе сказать, до чего мучительно мне было узнать, что мои подозрения были основательны. Я даже не в состоянии был скрыть моего горя. Мною было проведено несколько ужасных ночей. И не то чтобы я сердился на него или на нее - нисколько. Но вдруг я почувствовал с необычайной силой, что он чужд мне, что эта женщина в миллионы миллионов раз ему ближе. Потом я свыкся с этой ужасной мыслью, но любовь разгорелась сильнее, чем когда-либо. Мы всетаки видимся каждый день, и он никогда так не был ласков со мной, как теперь...»

Жінка, про яку йде мова в цьому листі, - молода російська оперна та камерна співачка Зінаїда Іванівна ЕИБОЖЕНКО, яка в 1868-1872 pp. навчалася співу в Московській консерваторії. 1877 р. вона виступала в Москві на сцені Великого театру. Як бачимо, орієнтація нашого земляка була цілком однозначною.

СВІДОК НА ВЕСІЛЛІ

Утім, і Петро Ілліч відважився на героїчний крок - пов'язати своє життя з жінкою: 23 травня 1877 р. він зробив офійну пропозицію своїй майбутній дружині Антоніні Іванівні МІЛЮКОВІИ. Того ж 23 травня композитор пише в листі до брата про затухання свого кохання до Йосипа КОТЕКА:

«Ты спросишь: а любовь? Она опять спала почти до полного штиля. И знаешь почему? Это только ты один можешь понять. Потому что раза 2 или 3 я видел больной палец во всем его безобразии! Но не будь этого, я бы был влюблен до сумасшествия, которое опять и возвращается каждый раз, как я позабуду не-сколько об искалеченном пальце. Не знаю, к лучшему или к худшему случился этот палец? Иногда мне кажется, что Провидение, столь слепое и несправедливое в выборе своих протеже, изволит обо мне заботиться. В самом деле, я начинаю иногда усматривать не пустую случайность в некоторых совпадениях обстоятельств. Кто знает, быть может, это начало религиозности, которая если когда-нибудь обуяет меня, то уже всецело... Посылаю тебе карточку мою с Котиком вместе. Она была снята в самый разгар моей последней вспышки».

Невдовзі відбулося вінчання та весілля Петра ЧАЙКОВСЬКОГО та Антоніни МІЛЮКОВОІ. На ньому свідками з боку композитора були його брат Анатолій і Йосип КОТЕК.

ЯКБИ НЕ ПАЛЕЦЬ

Проте одруження з Антоніною МІЛЮКОВОЮ не принесло композиторові щастя та душевного спокою. Того ж 1877 р. в листі до Надії фон МЕКК, яка довгі роки буде щедрою меценаткою його творчості, Петро Ілліч відверто зізнається:

«Я женился не по влечению сердца, а по какому-то непостижимому для меня сцеплению обстоятельств, роковым образом приведших меня к альтернативе самой затруднительной. Но как только церемония свершилась, как только я очутился наедине со своей женой с сознанием, что теперь наша судьба - жить неразлучно друг с другом, я вдруг почувствовал, что не только она мне ненавистна в полнейшем значении этого слова. Мне показалось, что я, или, по крайней мере, лучшая, даже единственно хорошая часть моего я, т.е. музыкальность, погибла безвозвратно... Я впал в глубокое отчаяние. Я стал страстно, жадно желать смерти...»

Що ж до Йосипа К ОТЕКА, то в листі Модесту ЧАЙКОВСЬКОМУ від 27 листопада 1877 р. композитор повідомляє: «К нам приехал из Берлина Котик, в которого я только оттого опять не влюблен до безумия, что у него изуродованный палец. Что это за милое, наивное, искреннее, ласковое, доброе создание! Это в полном смысле очаровательное создание. Стоило бы ему только всегда носить перчатку на больном пальце, чтобы я с ума сходил от любви к нему».

Петро ЧАЙКОВСЬКИЙ присвятив Йосипу КОТЕКУ «Вальс-скерцо» для скрипки з оркестром, а також радився з ним при написанні концерту для скрипки з оркестром.

ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ У ДАВОСІ

Як же далі склалася доля нашого земляка? Йосип КОТЕК удосконалював майстерність у Берліні в німецького скрипаля та композитора угорського походження Йозефа ИОАХІМА. Там на конкурсі скрипалів КОТЕК здобув премію - 3000 марок. Від 1882 р. він викладав гру на скрипці у королівській вищій школі музики в Берліні.

Йосип КОТЕК виступав із концертами в Берліні, Дрездені, Лейпцигу, а також у Санкт-Петербурзі, Москві та інших містах Російської імперії. І скрізь він мав великий успіх. Крім виконавської та педагогічної діяльності, Йосип КОТЕК пробував свої сили як композитор. Він автор етюдів, п'єс-соло та дуетів для скрипки.

На жаль, 1884 р. здоров'я нашого земляка, хворого на туберкульоз, значно погіршилося. У листопаді 1884 р. важко хворого скрипаля, що перебував у швейцарському Давос], відвідав Петро ЧАЙКОВСЬКИЙ. У тому ж Давосі Йосип КОТЕК і помер 4 січня 1885 р. на 30-му році життя.

Так у розквіті обірвалося життя одного з найталановитіших представників родини КОТЕКІВ. Серед сьогоднішніх митців до цієї родини належать, зокрема, внуки рідного брата Йосипа Йосиповича КОТЕКА - український живописець Ігор Павлович ЧАМАТАта український шевченкознавець Ніна Павлівна ЧАМАТА.


Автор: Олег Будзей 

Джерело: «ПОДОЛЯНИН»

Про Котека у Вікіпедії: «Читати»