Войнаровська Цезарина Костянтинівна

Російський революціонер Лев ДЕЙЧ у спога­дах писав, що знав тільки двох жінок, які чи­тали «Капітал» Карла МАРКСА та брали участь у дискусіях, пов'язаних із цим твором. То були Віра ЗАСУЛИЧ і Цезарина ВОЙНАРОВСЬКА. Якщо ім'я першої з цих революціонерок у нас на слуху ще зі шкільних років, то про другу, напевно, знають тільки фахівці. Сьогодні, не­задовго до Першотравня, є дві вагомі причини згадати Цезарину ВОИНАРОВСЬКУ. По-перше, вона народилася першого травня. По-друге, вона народилася в Кам'янці-Подільському.

Цезарина ВОЙНАРОВСЬКА походила із зубожілої шляхти. її батько - колезький асесор Кос­тянтин ВОЙНАРОВСЬКИЙ - жив і працював у Кам'янці-Подільському. Саме тут 1 травня 1861 р. сім'я ВОИНАРОВСЬКИХ поповнилася донькою, якій дали подвійне ім'я - Ванда-Цезарина.

1877 р. дівчина закінчила гімназію в Кишиневі. У 1877-1878 рр. у Петербурзі була слухачкою спочатку Вищих педагогічних курсів ВИШНЕ-ГРАДСЬКОГО, потім - медичних курсів для жінок при Військовій медико-хурургічній академії. Відвідувала також деякі лекції на Вищих жіночих курсах імені БЕСТУЖЕВА-РЮМІНА. Крім того, ак­тивно прилучилася до революційного руху.

У березні 1879 р. Ванда-Цезарина прибула з Петербурга у Варшаву для зміцнення зв'язків між петербурзькими соціалістами та варшавським соціалістичним гуртком. Поселилася в давньої знайомої з Кам'янця-Подільського - Діонізи ЦЕР-ТОВІЧОВОЇ.

Не спливло й місяця, як 10 квітня 1879 р. Войнаровську заарештували. При Варшавському жан­дармському управлінні було проведено дізнання у справі про соціально-революційну пропаганду у Варшаві (так звана «справа сто тридцяти семи»).

При дізнанні ВОИНАРОВСЬКУ звинуватили в тісних стосунках з провідними діячами варшавсь­кого гуртка (серед яких були Людвік ДЗЯНКОВСЬКИИ, Софія ПЛАСКОВІЦЬКА, Станіслав РОГАЛЬСЬКИИ, Зигмунт ГЕРІНГ, Александер ВЕНЦКОВСЬКИЙ та інші), в участі в пропаганді в робітничих гуртках. Утримувалася Цезарина в десятому па­вільйоні Олександрійської цитаделі у Варшаві. За найвищим повелінням від 2 квітня 1880 р. ВОЙНАРОВСЬКА зазнала тюремного ув'язнення на рік з наступним гласним наглядом поліції.

Від 21 червня 1881 р. вона жила під гласним наглядом у Кишиневі. У липні 1881 р. ВОЙНАРОВСЬКА подала клопотання на дозвіл вести педагогічну діяльність. Проте клопотання не мало успіху.

Відпущена в Одесу для лікування, була там заарештована внаслідок підозри про передачу не­відомій особі пачки паспортів. Дізнання припи­нили через брак доказів. За постановою Особли­вої наради від 12 грудня 1881 р. Цезарину ВОИНАРОВСЬКУ залишили під гласним наглядом до 9 вересня 1885 р.

Проте вже в грудні 1882 р. Цезарина втекла з Кишинева за кордон - в Австро-Угорщину - і поселилась в Кракові, де брала участь у революційній діяльності польських соціалістів, її заарештували (вже втретє!) 24 лютого 1883 р. та притягнули до дізнання у справі про утворення в Кракові революційного гуртка. Австрійський суд 24 червня 1883 р. приписав польській революці­онерці чотири місяці тюремного ув'язнення з по­дальшим вигнанням за межі Австрії.

Відбувши ув'язнення, ВОЙНАРОВСЬКА на­прикінці жовтня 1883 р. прибула до Женеви. Там уже діяв добре організований осередок польської соціалістичної еміграції. Керували ним Марія ЯН-КОВСЬКА. Станіслав МЕНДЕЛЬСОН, Казимеж ДЛУСЬКИИ, Шимон ДІКШТАЙН. Вони оточили ВОИНАРОВСЬКУ опікою. Зокрема, ЯНКОВСЬКА допомогла їй фінансово.

Цезарину ВОИНАРОВСЬКУ запросили до редак­ційних колективів соціалістичних видань. Тож у 1884-1889 рр. вона була співредактором польських соціалістичних видань у Женеві - журналів «Пшедсвіт» («Світанок») і «Валька клас» («Класова боротьба»). Співпрацювала в журналі «Пшегльонд тигодньови» («Щотижневий огляд»).

Цезарина ВОЙНАРОВСЬКА брала участь у роботі партії «Пролетаріат», групи «Звільнення праці». Теплими були її стосунки з групою російських емігрантів. Вона постійно бувала в домі Георгія ПЛЕХАНОВА. Тим паче, що з його дружиною ВОЙНАРОВСЬКА познайомилася та заприятелювала ще в часи навчання в Петербурзі. Саме цього періоду стосуються згадані вище спогади Лева ДЕЙЧА.

Від березня 1889 р. ВОЙНАРОВСЬКА мешкала в Парижі. Від 1893 р. вона член артії «Соціал-деократія Королівства Польського» (1900 р. назву партії було розширено - «Соціал-демократія Королівства Польського та Литви»). У 1900-1904 рр. представляла цю партію в Міжнародному соціа­лістичному бюро 2-го Інтернаціоналу.

ВОЙНАРОВСЬКА організовувала допомогу для колишніх політичних в'язнів та емігрантів. В останні роки життя брала участь у французькому соціалістичному русі. Не забувала і про росіян: від 1911 р. викладала історію Франції на Курсах сус­пільних наук (під такою назвою діяла партійна школа російських революціонерів).

Померла Ванда-Цезарина ВОЙНАРОВСЬКА 15 квітня 1911 р. в Парижі від гострого інфаркту міо­карда, не доживши півмісяця до свого 50-річчя. Сім'ї не мала.

1982 р. в Польщі випущено марку з портретом Цезарини ВОЙНАРОВСЬКОІ. Це перша та поки що єдина відома нам марка, на якій зображено жінку-уродженку міста над Смотричем. Сподіватиме­мося, що кам'янецькі жінки ще не раз удостояться такої честі - бути портретованими на поштових марках. Звісно, бажано все ж, щоб не за революційну діяльність. Втім іменем однієї з уродженок Кам'янця свого часу було названо острів

Автор: Олег Будзей 

Джерело: «ПОДОЛЯНИН»

Про Звягіну у Вікіпедії: «Читати»