Ян де Вітте

Ян де Вітте відома особистість свого часу – його зусиллями в др. пол. 18 ст. були приведені в належний стан кам'янецькі укріплення, він був активним учасником політичних перепитій, якими було насичене політичне життя Польщі і мав чималий вплив при королівському дворі. Та найбільшу славу Яну де Вітте приніс його архітектурний талант. На думку фахівців , якби Вітте побудував лише один костел Божого Тіла домініканського монастиря у Львові, і того було б достатньо, щоб його ім'я було занесене до когорти найвизначніших європейських архітекторів. В творчому доробку митця ансамбль монастиря Босих Кармелітів в Бердичеві, костели в Купині і Сидорові на Поділлі. Дослідник творчості де Вітте польський архітектор З. Горнунг писав, Що не було в той час на терені Поділля архітектора, який міг би змагатися з ним здібностями і освітою. На жаль, творчий спадок архітектора, відомого за життя далеко за межами Кам'янця, в самому місті вже в 19 ст. був майже забутий.

Лише завдяки дослідженням останніх років ми можемо стверджувати, що Старе місто Кам'янця-Подільського, попри руйнації та перебудови останніх століть, в значній мірі є містом архітектора Яна де Вітте. Як і в військовій кар'єрі, так і в архітектурній діяльності Ян де Вітте досягнув успіхів завдяки працелюбству і наполегливості. Ймовірно, що саме в Кам'янці Вітте вперше залучився до архітектурної діяльності, коли прийняв участь в перебудові Вільгельмом Ріппе кармелітського костелу. Чимале значення для формування смаку молодого архітектора мали його подорожі закордон і особливо в Рим, про які він сам згадує в приватному листуванні. В той час на Поділлі і зокрема, в самому Кам'янці було чимале поле для реалізації Вітте свого талант – адже край відроджувався від турецької навали. В одному з листів сам комендант, умовно підводячи підсумок своєї архітектурної діяльності, згадує 18 костелів, інших будівель, садиб і палаців.

Дослідники вважають, що в цьому переліку безумовно мають бути і кам'янецькі костели: перш за все – кафедральний Св. Апостолів Петра і Павла, домініканський монастир і костел Св. Миколая, кармелітський , тринітарійський костели. Під керівництвом Вітте проводилася реконструкція в'їздів в місто через башту Кушнірську (Стефана Баторія), Підзамецьку і Польну Брами.(Королівську). Після цієї реконструкції в'їзди в місто набули деякої "парадності". На жаль, дві останніх брами не збереглися до теперішнього часу. До переліку втрачених будівель з архітектурного спадку Яна де Вітте потрібно занести і палац самого коменданта, що ще на початку 20 ст. прикрашав південно-східний кут вірменського ринку, щоправда, на той час вже був перебудований під палац губернатора. Палац постраждав під час пожежі в 1920 р., в теперішній час використовується пожежною частиною.

Виявлені науковцями в архівах Петербургу креслення, ймовірно самого Вітте, залишають надію на реставрацію споруди. Лише на гравюрі польського художника Наполеона Орди залишилося зображення палацу і саду Вітте в долині річки Смотрич. Садиба вражала сучасників красою: затишними алеями, альтанками та каскадами на островах, водоспадами. То була справжня перлина садово-паркового мистецтва. Хтозна, можливо саме цей палац надихнув невістку коменданта Софію, вже після того як вона залишила родину Віттів і пов'язала своє життя з Щенсним-Потоцьким, на створення парку в Умані. Будівництво однієї з найкращих кам'яниць Ринку – аптеки Петаласа також пов'язують з іменем Вітте. Зображення цього будинку, як і гауптвахти збереглося лише на фотографіях к. 19 ст..

Насправді, місто в усі часи зберігало згадку про свого архітектора – казарми фортеці відомі в історичній літературі під назвою " Віттових", попри дискусії архітекторів, чи сповна був реалізований проект Вітте при будівництві. Під назвою "Вітовської" згадується і Порохівня в долині річки. На планах 19 ст. є вулиця Вітовські (теперішня назва- Госпітальна). Сподіваємось, що вулиця під цією назвою з'явиться в нашому місті. Ім'я Вітте буде збережене і в відреставрованих пам'ятках, до будівництва яких був причетний видатний архітектор.