Булгаков в Кам'янці

У червні 1909 р. Михайло Булгаков здав свій останній випускний екзамен і отримав атестат зрілості. Попереду ціле життя. А поки що «вічний маяк – університет, значить, вільне життя, – чи розумієте ви, що означає університет? Заходи сонця на Дніпрі, воля, гроші, сила, слава». І він подає «прохання» на медичне відділення київського університету.

Він серйозно, відповідально ставиться до навчання. Але й захоплюється театром, мріє стати актором, навіть відвідує драматичне відділення театральних курсів. Можливо, через театральні захоплення довелося повторити академічний курс в університеті.

Але не тільки театр був в тому винний. В 1908 р. в Київ приїхала з Саратова на канікули ровесниця Михайла Тетяна Лаппа, Тася – дочка управителя саратовської Казенної палати. Зупинилася у своїх родичів, знайомих сім’ї Булгакових.

«Цей хлопчик покаже тобі Київ» – сказали Тасі. Дружба Тасі і Міши почалась з прогулянок по Київу, зі знайомства з пам’ятками архітектури і мальовничими місцями «найкращого міста в світі», як пізніше напише Булгаков. А потім прийшло кохання. Поїздки Тасі в Київ і листування з Мішею продовжувалися.

26 квітня 1913 р. Тетяна Лаппа і Михаїл Булгаков обвінчалися в церкві Михайла Доброго на Подолі. З того урочистого приводу наречений створив п’єсу-жарт, в якій діючими особами були домочадці. Цей щасливий весняний день запам’ятався Тасі як наповнений веселощами і сміхом. Навіть під вінцем молоді не могли втриматись від щасливого сміху. Додому після церкви їхали в кареті. Було багато квітів, найбільше нарцисів.

Восени 1913 р. Булгаков відвідує лекції на 3-му курсі, зима і весна пройшли в затишному домі на Андріївському узвозі. Це були останні мирні місяці, коли безжурному юному поколінню все ще здавалося «що життя пройде в білому цвітінні, тихо, спокійно...»

А 1 серпня 1914 р. почалась перша світова війна. Події швидко докотилися до Київа. З’явилися перші біженці з західних губерній. Життя міста швидко перебудовувалося на воєнний кшталт. Відкривалися нові госпіталі і лазарети. Тепер студенти-медики, окрім відвідування лекцій, постійно чергували в госпіталях, отримуючи знання практичної медицини.

Весною 1916 р. Михаїл здав прискорений випускний екзамен і не чекаючи отримання диплома як доброволець Червоного Хреста виїхав на Південно-Західний фронт – в Кам’янець-Подільський військовий госпіталь. Услід за чоловіком до міста приїхала Тетяна.

Хірургічні відділи призводного госпіталю в Києві 1915 р., напередодні німецького прориву, були перевезені в Кам’янець, вони ввійшли до складу госпіталю Червоного Хреста. Госпіталь розмістився в корпусах колишньої губернської земської лікарні, яка займала майже квартал. Поряд знаходилися двоповерхові будинки лікарняного гуртожитку, де оселилися Булгакови.

Булгаков проводив операції, а Тетяна Миколаївна, яку він влаштував у госпіталі сестрою милосердя, допомагала йому та іншим лікарям під час операцій, стерилізувала перев’язочний матеріал та інструменти. Булгаков дуже серйозно, з великим почуттям відповідальності ставився до роботи і часто вночі йшов до госпіталю, в палати – він завжди турбувався про стан оперованих і часто затримувався там до ранку.

Кам’янець залишився в пам’яті М. Булгакова і Тетяни Лаппи назавжди. Адже тоді вони були такі молоді і їх кохання ще не скінчилося.

Т. Лаппа згадувала: «Я приїхала до Кам’янця-Подільського на початку травня (1916 р.). Жили ми в казенних лікарняних квартирах при великій губернській лікарні, де розташовувався госпіталь. Міша багато оперував і дуже втомлювався, іноді стояв за операційним столом безперервно цілу добу, але все ж ми декілька разів робили прогулянки по місту, зупинялися біля його визначних пам’яток, милувалися пейзажами у вечірньому серпанку, які відкривалися за баштами фортеці, біля старовинних брам, сходів і будинків. Мені здається, що ця неповторна панорама якимось чином знайшла відображення в описі Єршалаїма в «Майстрі і Маргариті».

В червні, під час знаменитого Брусиловського прориву російських військ, фронт просунувся далеко на захід, і Михаїл Булгаков разом з госпіталем опинився в Чернівцях. Недовгим було перебування Булгакова в Кам’янці, але ми, услід за Тетяною Лаппа, віримо, Кам’янець відобразився у його найбільш знаменитому творі – романі «Майстер і Маргарита».